Криворіжці зазирнули в очі війни. У кінотеатрі "Олімп" відбувся показ документального фільму «Літопис "Чорного Тюльпану". Обране»

    У кінотеатрі "Олімп" відбувся показ документального фільму «Літопис "Чорного Тюльпану". Обране».

З 19 частин літопису "Чорний тюльпан" для створення кінострічки було вибрано найкоректніше для глядача та рідних загиблих. Фільм вже транслювався в Києві, Одесі, Посольстві України в Туркменістані, звідки й почалася його кіномандрівка Україною. Учора кінострічку побачили криворіжці.

Гуманітарна місія "Чорний тюльпан" чотири роки тому вирушила на поля боїв на сході України. Шукати тіла загиблих і повертати їх родинам - таке завдання взяли на себе волонтери. Тепер зізнаються - відповідальність та напруження емоцій були такими, що сама собою постала ідея - показати світові, що війна поряд, 

Волонтери місії на бойовищах у зоні АТО. Руданівці, журналіст Вікторія Сімкіна та оператор Костянтин Сологуб, які стали за покликом війни ще й волонтерами, представили у фільмі унікальні кадри з зони АТО. Багато років з теперішніми учасниками гуманітарної місії Вікторія та Костянтин співпрацювали як пошуковці артефактів і останків солдатів війн минулих століть. Коли ж постало питання шукати загиблих у зоні АТО, крок зробили всі.  

"Тут я звернувся до своїх же пошуковців. Обдзвонили всіх і всі погодилися. Сформувався такий міцний кістяк, і ми впоралися з цією роботою", - впевнений Ярослав Жилкін, керівник гуманітарної місії "Чорний тюльпан".

За два роки тривалих воєнних мандрівок до Луганщини та Донеччини зроблено чимало. Перед переглядом фільму глядачі мали змогу зустрітися з авторами та поставити їм питання. 

"Ми намотали за весь цей час майже 400 тисяч кілометрів, привезли понад 900 бійців. З окупованої території - понад 300 бійців", - резюмує Вікторія Сімкіна. - Це вже як наркотик. Від цього не можливо відійти просто так. Ми зрозуміли, наскільки ми не маємо права закінчити цю роботу, бо там є ще наші хлопці. Тим більше, до нас ще звертаються мами, які чекають на своїх синів. Якось так сталося. що це стало частиною життя".

"Особливо це було важливо спочатку, коли незрозуміло було, де хто - де свої, а де чужі. І коли загиблих треба було повернути, то хлопці робили свою справу. Дякуємо їм", - каже боєць АТО Віталій Коваленко. 

Мінні поля, обстріли - усе це щоразу доводиться долати тюльпанівцям. Моторошно. Зворушливо. Боляче. Затамувавши подих. Зі сльозами. Такий спектр емоцій супроводжував глядача під час перегляду. 

"Робили усе, що прикладається до протоколу ексгумації, - займалися фотофіксацією, паралельно тишком-нишком від "ДНРрівського" супроводу знімали на телефон, бо усе можуть перевірити", -  коментує ризиковану роботу волонтерів Костянтин Сологуб. 

"Це ж війна - моторошний, неприємний відеоряд. Тож намагалися вибрати фрагменти, більш коректні для глядача", - пояснює руданівець Сергій Ільченко, режисер монтажу фільму "Чорний тюльпан".

Враження від фільму не порівняти з жодною культовою стрічкою. Глядачі виглядали приголомшеними й розчуленими. Бо це наш біль, який пече й не вщухає...

Фото Лариси Данилюк.