40 днів теракту на Ювілейній: спогади криворізьких лікарів, які рятували поранених

ВАЖЛИВО

13.05.25 - 12:52

Нині минає 40 днів від трагедії, що сталася 4 квітня на дитячому майданчику Ювілейного мікрорайону. Та чорна п’ятниця кривавою сторінкою вкарбувалася у воєнний літопис Кривого Рогу, у наші зболені серця й роз’ятрені спогади. Російські терористи влучили у дитячі гойдалки, розстрілявши касетними боєзарядами 9 безвинних дітей і 11 дорослих. Мирний вечір на житловому масиві перетворився на суцільний жах, повітря розітнули тривожні звуки сирен – карети швидкої одна за одною мчали на місце теракту.

Того вечора на роботу повернулись усі працівники найбільшої лікарні – близько 500 медиків. Невпинно працювали одночасно 16 операційних, ніхто не полишав своїх місць. Було зроблено багато операцій, - згадує Сергій Аксентьєв, меддиректор з хірургічної допомоги.

«Близько 7-ї вечора до нас доправили 38 поранених людей. На другу добу ще по допомогу зверталися люди – всього 42 постраждалих, з них 9 після нашої допомоги лікувалися амбулаторно. У людей були уламкові поранення (осколки ракети та каміння), глибоке пошкодження кісток, проникаючі поранення», - розповів лікар.

Тієї страшної п’ятниці на операційному столі померли 2 дитини. Ще двох дітей відправили до лікарень Дніпра. Вони, на щастя, вижили. Тієї ж ночі помер тяжкопоранений чоловік віком 32 роки, а за кілька діб помер ще один криворіжець. 4 квітня росіяни влаштували ще й шахедну атаку, від якої у своєму будинку загинула жінка.

«На тепер, у нас ще лікуються 3 людини. Зараз вони вже стабільні, наближаються до виписки», - каже Сергій Аксентьєв.

Микола Богатирьов, лікар-хірург відділення політравми, надавав допомогу чоловіку зі складним пораненням органів грудної клітини та черевної порожнини.

«Була масивна кровотеча. Ми оперували його 6 годин, але, на жаль, хлопець не вижив. Загалом ми рятували тоді 40 поранених із мінно-вибуховими травмами. У людей були великі осколкові поранення з обширними дефектами м'яких тканин, кісток, внутрішніх органів. Це травми дуже страшні й складні для лікування. Кожна секунда важлива. Вважаю, ми непогано впорались, багатьох врятували. Післяопераційний період також складний, він потребує багато сил і коштів. Все, що залежало від мене і моїх колег, все було зроблено», - переконаний Микола Борисович.

Лікар-ортопед-травматолог Володимир Мороз того дня чергував на травмпункті. Перших дітей привозили самі батьки.

«Це було дуже емоційно тяжко, хоч ми вже до всього звикли. Я надавав допомогу дівчинці, який осколок пролетів через колінний суглоб. Дівчинці років 12 було. Там було розтрощено все. Ми навіть думали, що їй знадобиться ампутація. Але ми з колегами, судинними хірургами, зібрали їй коліно і відправили на лікування в Дніпро».