750 гігієнічних наборів отримають у Кривому Розі родини загиблих захисників

В Координаційному центрі допомоги ГО «Набат Кривбас»  сьогодні людно. До Дня захисників і захисниць з 9-ї ранку тут розпочали видачу  гігієнічних пакунків.  Ініціювали благодійну акцію Рада оборони міста разом з ГО «Набат Кривбас». 

«Сьогодні буде видано 750 наборів. Їх закуплено не за бюджетні, а приватні кошти. Ми  чекаємо на людей сьогодні цілий день.  Раді зустріти і обійняти  кожну родину загиблого захисника, бо це найменше чим ми можемо їм віддячити», - говорить заступниця голови Ради оборони міста,  голова ГО "Набат Кривий Ріг" Вікторія Третяк.

Благодійна акція триватиме цілий день. Ті, хто не зможуть або не встигнуть зробити це сьогодні, можуть прийти завтра, - заспокоює Вікторія Третяк. Крім того, члени сімей загиблих воїнів можуть  отримати в Центрі будь-яку консультаційну допомогу, відповіді на питання, що їх турбують.

Катерина  – старша донька загиблого Сергія Чередниченка. Колишній тероборонівець спочатку захищав Кривий Ріг, потім його перекинули на Бахмутський напрямок. Загинув під Кліщіївкою.

«У мене є ще середня сестричка і молодший братик, якому всього 6 років. Дуже вдячні, що можемо прийти і скористатися такою нагодою. Ми тут уже вдруге», - каже дівчина.

Анастасія Гороботюк  - дружина загиблого героя. Її коханий Сашко на війні із перших днів вторгнення.

«Пішов сам, бо так захотів, а у нас ще й двоє маленьких дітей. Він хотів захистити їх і свою сім‘ю … 1 січня цього року Саша загинув на нулі – Донецький напрямок. Я хочу, щоб ім‘я мого чоловіка занесли до місцевого музею, він - Герой», - говорить Настя.

Син Людмили Миколаївни Капран  загинув 10 років тому, коли ця клята війна лише починалася. Більш за усе в світі жінка мріє про Перемогу  і дякує тим захисникам і захисницям, які сьогодні боронять нашу землю.

«Мій Костя був сержантом відділення ремонтної бригади 17-ї танкової. Стояли у Покровську, про який зараз стільки говорять. На той час там ремонтували старі радянські танки. Розумієте, це був  2014 рік. Їм тоді було так важко і тяжко – і командирам і хлопцям», - згадує пані Людмила.

Нині у музеї російсько-української війни фото її сина – Костянтина Капрана. Його ім‘я занесено  і до Книги пам‘яті України.

«Настільки мені приємно, що про таких як я, турбуються і хвилюються. Що є повага до мого сина, його пам‘ятають. Дякуємо вам за це», - щемно відгукується Людмила Миколаївна.