Бурхливі зіркові романи: пристрасть, амбіції, слава, трагедії лав-сторі

До Дня закоханих ми підготували для вас кілька легендарних, овіяних таємницями і чутками, історій кохання відомих людей. Романи століття.

Елізабет Тейлор і Ричард Бартон. "Люта" любов.

Стосунки голлівудської зірки Елізабет Тейлор і характерного британського актора Ричарда Бартона, які зробили блискучу кар'єру в Голлівуді, називають «романом століття».

По-перше, обидва були зірками першої величини, а ера папараці тільки зароджувалася - і саме їх лав-сторі стала головним інфоприводом тієї епохи. По-друге, роман двох зірок був не просто бурхливим, але й гідним екранізації: любов до нестями, сварки, бійки, розлучення і возз'єднання - закохані двічі вступали в шлюб і двічі розлучалися, знімалися разом в оскароносних фільмах, гордо позували на червоній доріжці і трощили номери в дорогих готелях у нападі п'яних сварок. Цей спосіб життя і пильна увага світової громадськості дозволили їм стати першими класичними селебретіс - з захмарними рейдерами і мільйонними гонорарами, а також найдорожчою колекцією прикрас, які щедрий Ричард дарував Елізабет після кожної сварки.

Бартон помер від серцевого нападу 5 серпня 1984 року. Його смерть стала для Елізабет страшною трагедією, незважаючи на те, що на той момент у неї був уже інший коханий. Сама Елізабет Тейлор, попри численні хвороби, померла на 79-му році життя в березні 2011 року. Оприлюднені листи Ричарда Бартона, який виявився неабияким письменником, лягли в основу книги «Люта любов: Елізабет Тейлор, Річард Бартон і шлюб століття». Сьогодні головні голлівудські режисери борються за право екранізувати цю історію, а кращі голлівудські актори - зіграти коханців найяскравішої драми ХХ століття.

Принц Вільям і Кейт Мідлтон. Любити по-королівськи.

Історія кохання принца Вільяма і герцогині Кембриджської викликає розчулення навіть у найзапекліших скептиків. Вони познайомилися під час навчання в університеті. Перша зустріч запам'яталася обом надовго: під час конкурсу краси модель Кейт вийшла на подіум у прозорій сукні. Не знаємо, що більше вразило королівського спадкоємця - такий сміливий наряд або фігура Кетрін, але Вільям був приголомшений. Три роки їх пов'язувала просто дружба, поки одного разу принц не покликав Кейт зустріти Різдво разом із королівською родиною. Вираз палких почуттів пари намагалися всіляко зняти папараці. Вільяму і Кейт майже не вдавалося побути наодинці. По закінченні навчання принц відправився служити в армію, а майбутня герцогиня залишилася в Лондоні і змушена була сама давати відсіч журналістам. З весіллям закохані не поспішали. Кажуть, що сама королева Єлизавета II радила Вільяму перевірити свої почуття і тільки потім одружитися. Та й Кетрін особливо заміж не поспішала. "Я знаю, що, як тільки я вийду заміж, все чекатимуть від мене спадкоємця. А я поки не хочу поспішати з народженням дітей", - одного разу по секрету сказала Кейт своїй подрузі. Свою думку дівчина змінила, коли побачила в газеті знімки Вільяма, який розважається в клубі в компанії своїх армійських друзів і незнайомих подруг. Відчай Кейт досяг межі, і пара прийняла рішення розлучитися. Однак, як виявилося пізніше, одне без одного вони своє життя вже не уявляли.

Новий виток у стосунках вони почали з того, що відмовилися відвідувати популярні лондонські клуби, вважаючи за краще побачення в тихих ресторанах. Одного разу під час відпочинку в Африці Вільям нарешті зважився зробити своїй подрузі пропозицію. "Протягом трьох тижнів я постійно носив з собою в рюкзаку кільце. Звичайно, я боявся його втратити", - згадує Вільям. Майбутній нареченій він підніс каблучку своєї матері, принцеси Діани - прикрасу з сапфіром у 5 карат і діамантами. Десять довгих років минуло з моменту знайомства, перш ніж закохані зіграли весілля. Наразі у подружжя троє дітей.

Ален Делон та Ромі Шнайдер. Принцеса і солдат.

Ця історія любові здавалася справжньою і щирою, але ідеальний роман європейських зірок не витримав випробування славою, розбещеністю і амбіціями. 

Ромі Шнайдер і Ален Делон познайомилися на зйомках фільму «Христина» у 1958 році. На той час австрійська актриса, зірка європейського кіно і спадкоємиця знаменитої династії акторів-аристократів була вже в тому статусі, коли могла дозволити собі вибирати партнерів. Її вибір припав на нікому не відомого французького актора.

Кохання з першого погляду у них не сталося - вихована й інтелігентна Ромі визнала колегу занадто молодим, красивим і нахабним. Ален вважав партнерку абсолютно не привабливою. Роман спалахнув несподівано для всіх, оскільки у молодих людей не було нічого спільного. Він - цинічний і жорстокий, вийшов з низів, вона - інтелігентна дівчина з гарної сім'ї, символ буржуазності, яку він так зневажав. Він відкидав будь-які моральні засади і розумів під свободою повну байдужість до проблем інших людей, а вона намагалася слідувати бюргерским принципам і не могла собі багато чого дозволити в силу понять про пристойність.

Але пристрасть поглинула Ромі настільки, що вона поїхала за коханим в Париж. Її принципи і спосіб життя, мрії про сім'ю та дітей викликали у Делона лише зневажливий сміх. Він відкрито називав її міщанкою і всіляко підкреслював, що вільний від умовностей і зобов'язань. Їх непереборно тягнуло одне до одного, але гармонії, розуміння і поваги в цих відносинах не було ніколи. У той час, як більшість вважали цей роман мезальянсом, сам Делон підкреслено грубо поводився з Ромі, даючи зрозуміти, кому більше потрібні ці відносини.

ЗМІ обожнювали маленького ангела Ромі і засуджували пригоди її супутника. Ромі померла в ніч з 29 на 30 травня 1982 року. Всі знали про трагедію життя великої актриси, смерть її сина, але ніхто не міг повірити в те, що у неї, 44-річної, зупинилося серце. Газети вийшли з заголовками «Ромі Шнайдер наклала на себе руки». Пізніше офіційно оголосили про те, що серце Ромі просто не витримало горя. Вся Європа оплакувала улюблену актрису. А Делон залишився вірним собі. «День, коли я перестану довіряти тобі, стане останнім у моєму житті», - цю репліку з фільму «Христина» Ромі повторювала і в реальності. Вона довіряла Делону до кінця своїх днів. Її похованням займався саме Делон.

Грейс Келлі і принц Реньє. Трагедія Снігової королеви.

Кажуть, у цьому союзі не було великої любові. Однак історія взаємин найзагадковішої актриси Голлівуду і принца Монако вписана в історію найбільших романів ХХ століття.

Улюблена актриса "короля жахів» Альфреда Хічкока, Грейс Келлі відрізнялася від більшості зірок. Вона виглядала як справжня принцеса завдяки нордичній зовнішності і стриманим манерам. Хоча, як це часто буває, за красивим фасадом ховалася пристрасна натура, схильна до авантюрних коротких зв'язків і до вигідних відносин. Красива, холодна Грейс Келлі вводила в оману.

 Подейкували про безладні зв'язки актриси в кулуарах. Біографи всерйоз говорять про німфоманію актриси і невеликі психічні відхилення.

Ореол чистоти і непорочності, який культивувала в своєму образі Грейс Келлі, працював на неї - в Голлівуді їй дали прізвисько «Міс вищий світ». Ангельська зовнішність зробила свою справу - саме її засватали у дружини князю Монако Реньє III.

Епохальне знайомство, яке змінило долю цілої держави, сталося в 1955 році. Реньє III давно шукав гідну дружину. Одруження з відомою голлівудською красунею могло залучити інвестиції і викликати інтерес туристів до занепалого регіону. Залишалося тільки вибрати наречену. Грейс Келлі здалася ідеальним варіантом - бездоганні манери, класична елегантність, лагідний погляд. Після короткого романтичного листування молоді люди домовилися про весілля.

Країна обожнювала свою нову принцесу - Грейс подарувала Монако спадкоємців і нові економічні можливості. Потік туристів та інвестицій перетворив проблемний регіон на квітучий фінансовий центр. Життя Грейс нагадувала казку: кутюрні наряди, зйомки в палацах для глянцевих видань, міжнародні поїздки з візитами.

Але насправді все було не так безхмарно. Грейс, яка зуміла приборкати свій характер і з усією пристрастю вжилася в новий образ, страждала від важкого характеру Реньє, а світські обов'язки змушували забувати про особисте. Після сорока п'яти у принцеси з'явилися проблеми зі здоров'ям - вона почала набирати у вазі. Улюблені діти - дві доньки і син - виросли і перетворилися на скандальних героїв світської хроніки. Грейс з жахом дивилася на неприборканих дочок, які тікали з дому, нехтували світськими обов'язками і заводили романи з охоронцями.

У 1982 році Грейс Келлі не впоралася з керуванням автомобілем і потрапила в автокатастрофу. Її дочка, яка також перебувала в машині, відбулася легким переляком. Травми самої принцеси виявилися несумісними з життям - на наступний день за рішенням принца Реньє апарат життєзабезпечення був відключений.

Жорж Санд і Фредерік Шопен. Недописаний ноктюрн.

Вони так і не стали чоловіком і дружиною. Їх роман приніс обом більше страждань, ніж щастя. Але навіть зараз, через майже двісті років, люди згадують історію їхнього кохання. Ніхто не міг навіть припустити, що Жорж Санд і Фредерік Шопен можуть закохатися одне в одного. Надто вже різними вони були - крихкий хворобливий юнак з манерами лицаря і рішуча жінка в чоловічому костюмі, з незмінною сигарою в зубах. Проте їх роман тривав десять років і стимулював обох до створення видатних творів - він писав музику, вона - книги. 

До моменту знайомства у неї був солідний життєвий досвід за плечима. Амандин Аврора Дюпен Люсіль, якій було трохи за тридцять, встигла пожити в жіночому монастирі, вискочити заміж, народити сина і дочку, залишити чоловіка, виїхати слідом за коханцем у Париж і написати кілька романів під чоловічим псевдонімом Жорж Санд.

Фредеріку Шопену не було ще й тридцяти. Він мав славу музичного генія і віртуоза, об'їздив з концертами багато країн і був кинутий дівчиною, з якою був заручений.

Коли вони вперше зустрілися на світському вечорі в будинку їх спільної знайомої, Шопен розважав гостей грою на фортепіано. Господиня будинку вирішила познайомити двох творчих натур, але музикант тоді не надав значення цій зустрічі. А після питав знайомих: «Що це за огидна жінка Жорж Санд? Та й чи жінка вона взагалі?»

Молоду людину з вишуканими манерами тоді шокувала фривольна поведінка і екстравагантний зовнішній вигляд письменниці, яка не просто носила чоловічий костюм, але ще і доповнювала його високими грубими чобітьми, капелюхом і сигарою. А ось «порушниць спокою», очевидно, відразу звернула увагу на молодого композитора. Однак вийшло навпаки: в Іспанії музикантові стало тільки гірше. Санд доглядала за ним день і ніч, а тут ще власник квартири дізнався про недугу свого постояльця. За законами того часу, меблі і всі предмети, до яких торкався хворий, доводилося спалювати - зрозуміло, оплачувати їх вартість довелося Шопену і Санд. Самих же молодих виставили за двері. Оскільки ніхто не погоджувався прийняти людину, яка страждає на туберкульоз, іншого житла вони так і не знайшли - їх поселили лише в монастирі.

На цьому пригоди не закінчилися. Закоханим довелося повернутися в Париж, але всі кораблі відмовлялися брати їх на борт. Після ряду безуспішних спроб все ж вдалося вмовити одного з капітанів. Правда, геніальному композиторові, блискучій письменниці і двом дітям виділили гіршу з усіх кают - по сусідству з загоном для свиней. Як потім говорив Шопен, у цих свиней були умови на порядок краще ніж у нього. Санд же ні на що не скаржилася.

Повернувшись до Франції, сімейство оселилося в маєтку Жорж Санд. Але і там щастя не було: Шопен хворів, син ревнував матір до чужого чоловіка. А дочка, навпаки, налаштовувала «вітчима» проти матері. Відносини поступово почали сходити нанівець, і в 1847 році Шопен не витримав. Музикант зібрав речі і пішов. Санд не стала його зупиняти. Умираючи, Шопен все-таки згадав письменницю: «Вона обіцяла, що я помру в її обіймах».