Честь сину Криворіжжя! Місто нині прощається з Воїном і патріотом Романом Резніком

Роман був працівником криворізької Муніципальної гвардії. Дуже світла, правильна людина, чесна й відверта, - кажуть його друзі й побратими. Він протистояв московитській навалі ще з 2015 року, гнав її з українського Донбасу. З доброї волі узяв до рук зброю і в 2022-му.

Спустошена горем, гірко плаче рідна сестра воїна, Ольга. Каже: Роман був їй за тата і за маму. Няньчив, поки батьки важко працювали у 90-і роки, щоб прогодувати сім’ю. Коли в Ольги народились свої дітки, став хрещеним батьком для маленької племінниці. І вирушив захищати їх усіх, рідних і близьких, щоби брудний чобіт окупанта не дійшов до Кривого Рогу.  

«Він казав мені: я хочу, щоб діти росли під мирним небом, у нашій Україні. І поклав за це життя. Рома був дуже доброю людиною, його багато хто знав і поважав. Дивіться, скільки людей прийшло! Він сам виявляв ініціативу, коли бачив, що потрібна допомога. Так само поводився і на фронті: прикривав собою побратимів і на Донеччині, і на Луганщині. Він повоював майже на всіх напрямках фронту: Покровському Херсонському, Сумському, Харківському», - тужить за братом пані Оля.

Вулиця, по якій несли труну з тілом Романа, стала багатолюдним живим коридором із військових та цивільних, друзів і знайомих, яких об’єднало спільне горе – важка втрата. Ветерани на протезах теж прихилили свої штучні коліна у скорботі за вірним бойовим товаришем. Колона військових автівок з синьо-жовтими прапорами сигналами віддала полеглому останню шану.

Чоловік був патріотом, активним у громадських справах, захоплювався футболом і переймався проблемами довкілля. Був веселий, справедливий і життєрадісний. Роману Олеговичу Резніку виповнився лише 41 рік. Яке довге й сповнене радощами життя чекало б на нього, якби не...

Світла пам'ять, честь і вічна слава хороброму сину України! Дякуємо тобі, солдате...