До 14 березня у Кривому Розі вшанували українських добровольців

 День українського добровольця – надважлива для всіх нас дата.  Маємо пам‘ятати  тих, хто склав голову у цій страшній війні, хто зараз боронить рубежі країни, - говорить голова Об‘єднання солдатських матерів та родин захисників, захисниць Криворіжжя Наталя Король.

 «Є хлопці, яких не брав військкомат, але вони добровільно взяли до рук зброю. Є випадки, коли матері навіть не знали, що їхні діти вже на фронті. Запевняли: «Ми - у відрядженні, ми - на роботі, аж поки не отримували дзвінка: «Мамо, я на Донецькому напрямку». Особисто знаю двох мам, які дізнались, що їхні сини воювали, лише  коли отримали похоронки. Маємо їх пам‘ятати і передати цю пам‘ять нашим дітям, онукам  і правнукам», - впевнена пані Наталя.

У Валентини Михайлівни війна забрала майже всю родину. В Іловайському котлі розстріляли її племінника Олексія Баланчука. Не витримавши горя,  пішли з життя його батьки.

«Його забрали за повісткою 4 березня 2014 року. Спочатку воював артилеристом, потім - старшим водієм медичної роти. Вивозив  поранених, потрапив у цей котел. Спочатку їм пообіцяли «зелений коридор», потім – розстріляли. Ми не пускали Альошу, але він вперся: «Якщо я не піду, то хто?» Дуже патріотичний був, загинув у 36 років», - згадує  згорьована родичка.

У Воїна залишились дружина й донька. А у його сім"ї – гірка і водночас світла  пам‘ять про людину, яка віддала своє життя за їхнє майбуття.  

Добровольці  стали феноменом нашого суспільства. У важкий для країни час, вони залишили кар‘єри, успішний бізнес, родини і добровільно взяли до рук зброю, щоб захистити свою державу.  

Шана й пам‘ять – найменше, чим ми можемо їм віддячити!