Душа колективу і справжній козак. У Кривому Розі прощаються з Євгеном Співаком

ЖАЛОБА

13.11.23 - 11:40

У Кривому Розі прощаються з полеглим Героєм Євгеном Співаком. 30-річний воїн загинув 8 листопада на Сумщині - поблизу села Степок його автівка наїхала на протитанкову міну. Під час повномасштабної війни, після Кривого Рогу й Нікополя, Євген ніс службу на Херсонському, Донецькому й Сумському напрямках.

Раніше Євген працював на залізниці, потім заробляв за кордоном, але війна застала його в Кривому Розі - і він вирішив захищати свою родину й країну.

«Ми з ним зустрілися на фронті влітку, Євгена перевели з іншого батальйону, прослужив з нами 3 місяці, виконував завдання в Сумській області, - згадує Василь Володимирович, командир роти, де служив криворіжець. – Євген проявив себе як справжній боєць і козак, як порядна людина. Він служив стрільцем, завжди був напоготові захищати Батьківщину та своїх рідних».

Командир відділення, сержант Віктор Володимирович вважає Євгена Співака найкращим військовим зі своїх підлеглих.

«Людина з добрим серцем. Накази виконував добросовісно й сумлінно, не мав жодних нарікань. Військового досвіду Євген раніше не мав, як і решта моїх хлопців. А послужити встиг і гранатометником, і кулеметником, і штурмовиком. Визволяли разом країну від Кривого Рогу, пройшли через Донеччину, зупинялися в Херсоні. Потім нас розформували і він залишився там служити, а нас перекинули. Ця втрата для нас дуже велика», - з сумом каже командир.

Старшина роти 238-го батальйону роти, яка формувалася у Кривому Розі згадує, як 3 березня 2022 року добровольці стали під український прапор, щоб захищати наше місто.

«Я дивився на нього - у мене такий же син, його одноліток, теж воює. Євген був душею колективу, завжди посміхався. Це перший з моїх хлопців, кого я ховаю. Рота наша була як одне ціле, ми воювали з ним 11 місяців, поруч стояли на Херсонщині. Він воював чесно й віддано. Сумно, що гинуть такі хлопці, але вони точно знали, кого боронять. Женя захищав двох своїх синів, дружину, маму. В Авдіївці їх так щільно крив ворог, що голову не давав піднімати, але хлопці вийшли звідти з честю, хоч і відступили, але честь свою не заплямували. Тяжко мені сьогодні. Я й сам поранений, але нічого, треба воювати. Пишаюся, що Євген служив у мене», - скрушно хитає головою старшина.

У загиблого бійця залишились мати, дружина і двійко маленьких синів.

Вічна пам'ять і шана Герою-визволителю!