Династія на Криворізькій ТЕС: мама й донька забезпечують роботу станції під час війни

Ірина прийшла на станцію 40 років тому за прикладом своєї мами. Тут вона навчилася керувати краном, тут зустріла чоловіка. Її донька Ольга теж повернулася після навчання до рідного міста й обрала той самий шлях. Спочатку боялася висоти, але наставниця допомогла подолати страх — і робота стала справжнім захопленням, – розповіли на Криворізькій ТЕС.

Сьогодні вони працюють разом. Це непросто: коли треба виконати складний ремонт, вони діють як єдина команда. 

«Люблю маму, але як скаже “циц” — то все. Бо ж мама», — усміхається Ольга.

Війна змінила їхнє життя. Ірина вже була на пенсії, але повернулася за пульт крана, коли на станції залишилося лише троє кранівниць. Роботи стало більше, небезпек теж: постійні обстріли, тривоги, аварійні ремонти. 

Ольга згадує момент, коли під час артобстрілу довелося рятувати стажера:

«Ми були на крані під дахом машинного залу. До землі — десятки метрів. Довезла до площадки й бігом в укриття».

Попри страх і втому, вони залишаються на своєму місці. Бо знають: без їхньої роботи станція не вистоїть. 8 березня Ірина й Ольга зичать усім жінкам, щоб це свято було останнім у час війни.