Головне – не бути байдужими: на гостині у дитячому будинку сімейного типу

«Починалося все ще у 1989 році, - розповідає про свою велику родину Наталя. – Мама з татом вирішили стати прийомними батьками і створили дитячий будинок сімейного типу. Потім, як мама стала пенсіонеркою, я продовжила справу. З 2006 року вже я – мама цієї родини, а моя мама – бабуся. Зараз у мене шестеро вихованців віком від 12 до майже 20-ти років».

Наталя не має чоловіка, але в неї є дорослий син. Жінка впевнена: якщо любиш дітей, материнського тепла вистачить для всіх попри можливі труднощі, тож не варто вагатися, якщо думаєш про створення дитячого будинку сімейного типу чи прийомної родини.

«По-різному буває, але спілкування завжди нам допомагає вирішити проблеми, - говорить Наталя Ільченко. - Нас супроводжує спеціаліст Центру соціальних служб. Психолог може прийти у будь-який час на допомогу. Я вважаю – якби кожен хоч по одній дитині взяв у свою родину, то в нас би сиріт не залишилося. Тим більше зараз, коли триває військова агресія рф проти нашої держави, всиновлення чи створення прийомних родин – це дуже важливо».

Наталя Карповська, заступниця начальника служби у справах дітей Саксаганського райвиконкому зазначила:

«Багато дітей залишається без батьківського піклування. Щоб не влаштовувати дітей в державні заклади, ми проводимо популяризацію сімейних форм виховання. Залучаємо громадян, які мають бажання виховувати дітей в своїй родині, надаємо їм повні консультації».

За словами Наталі Карповської, такі родини завжди мають фінансову підтримку. При створенні ДБСТ надається одноразова допомога - 10 тисяч грн. При створенні прийомної сім'ї одноразово зараховується на рахунок батьків 5 тисяч грн. І в подальшому йде грошова допомога на дітей у розмірі 2,5 прожиткового мінімуму щомісячно. Є грошове забезпечення для прийомних батьків або батьків-вихователів – 35% від суми, яка виплачується на дітей. Ті, хто бажає взяти вихованців, може звернутися до районної служби у справах дітей.

12-річна Олександра щаслива, що має маму Наталію та багатьох братів та сестер. Деякі навідують рідний дім вже разом зі своїми родинами. В колі людей, що стали рідними, - завжди цікаво та тепло на душі.

«Увечері ми можемо разом готувати різні страви, гратися, чи просто розмовляти про те, що важливо для кожного з нас. Дивимося фільми, обговорюємо навчання. Я навчаюся у вальдорфській школі, і це мені дуже подобається. Коли канікули – ходимо на природу, влаштовуємо пікніки, фотографуємося, подорожуємо», - розповідає дівчинка.

Богданові вже 16, і він відчуває себе справжнім чоловіком, який може допомогти мамі, бабусі, щось відремонтувати, дати пораду молодшим. Каже: головне в житті не бути байдужим.

Богдан був серед дітей з ДБСТ, які відпочивали цього літа у дитячому таборі "Артек-Буковель" за сприяння Фундації Олени Зеленської. Транфер до потягу, який рушав на захід країни, був організований міською владою.

«Мені дуже сподобалося, - поділився хлопець. – Стільки спілкування, розваг, і харчування гране, чудова природа Карпат. Радий, що мали можливість побувати в цьому таборі».

Діти впевнені: попереду у них мирне та успішне майбутнє, яке зараз для нас виборюють захисники України. Головне – любити і підтримувати одне одного.

Наступні світлини - з сімейного фотоальбому.