Хмельничанка дев‘ять місяців шукає правду про загиблого сина-військового

За словами Світлани Рибак, Андрія мобілізували наприкінці квітня 2025 року. Він проходив службу у 233-му навчально-тренувальному центрі. 1 червня жінка востаннє говорила з сином. Тоді він поскаржився,  що тяжко захворів і має високу температуру.

4 червня Світлана поїхала до військової частини, де їй повідомили,  що син нібито самовільно залишив місце служби.

«Так минув майже місяць, і я почала його шукати самостійно. Поширювала інформацію про нього, приєдналася у фейсбук до груп пошуку людей, почала публікувати матеріали у TikTok та YouTube», — розповіла пані Світлана журналістам Суспільного.

8 серпня 2025 року волонтер із села Мала Любаш надіслав жінці фото тіла. Світлана впізнала свого сина за татуюванням на руках і шиї. З‘ясувалось, що 7 червня рибалки виловили тіло Андрія у річці Горинь, а за два дні поховали його на цвинтарі як «невідомого солдата ЗСУ».

За словами адвоката родини, вони направили понад 20 звернень до різних установ, проте чіткої відповіді не отримали.

Службове розслідування у військовій частині, де служив Андрій, теж нічого не прояснило. Там повторили, що він пішов у СЗЧ, потонув, а з 23 грудня його визнали померлим.

Через поганий стан тіла судмедексперти точну причину смерті встановити не змогли.

«У кутку цього старого цвинтаря є ще 4 могили з написами «невідомий солдат ЗСУ». Шукайте там своїх дітей», - каже згорьована мати військового.