І вернувся Василько додому. Криворізькі пошуковці привезли в Білорусь рештки 22-річного бійця
"Василь Беланович був родом із Толочинського району Вітебської області, - розповідає Віка. - Ми знайшли його під Харковом, поряд із селом Іванівка-2, яке в 1942-му році опинилося в центрі Барвінківського котла. Пам'ятаєте гнітючі кадри німецької кінохроніки, де йде довга, нескінченна колона наших військовополонених? Це знімалося саме в Барвінківському котлі. У ньому загинуло близько 270-ти тисяч червоноармійців. За 10 днів! Один із них - Василь Беланович 22-х років. У базі ОБД "Меморіал" про нього немає нічого. Уявіть тільки - хлопець, юний зовсім, був покликаний на фронт, життя не бачив ще, і пропав ... Зовсім! І ніде про нього нічого немає".
На фронті хлопчина підписав свій особистий розпізнавальний знак та ложку. За ними пошуковці його і знайшли у братській могилі з 12-ти бійців. Ідентифікатори були тільки у нього і ще у одного хлопця.
Білоруські колеги допомогли українцям знайти рідних бійця. Спочатку розшукали онучату племінницю Марину. Вона розплакалася, коли їй повідомили про дядька. Розповіла про це всій рідні. Плакала і на похоронах. І не тільки вона. Знав би Василь, скільки у нього рідні сьогодні і як вони його зустрічали і ... ховали.
"Ховали Василя не тільки вони, - зауважує наша колега. - Зібралися толочинці різного віку, керівництво району та області, журналісти. Колеги-телевізійники влаштували пряму трансляцію цієї неординарної події. Коли жалобна процесія підходила до пам'ятника, один із чоловіків вигукнув "Слава Україні!" Це було несподівано і приємно. Потім до нас підходили люди, і кожен розповідав про своїх зниклих на війні дідів. Розповідали з якоюсь надією в очах".
Пошуковців запросили до місцевого музею. На стіні золотими літерами там написані імена всіх загиблих в ту війну толочинців.
"З музею ми поїхали до Марини, - каже Вікторія. - Вона накрила стіл і було зрозуміло, що на нас дуже чекали. Сіла з краю і дивилася такими сумними очима, ніби втратила свого дядька саме сьогодні. Приходили ще родичі і з порогу дякували. А один місцевий письменник, льотчик в минулому, сказав, що ховали цього дня толочинці не тільки Василя, а всіх своїх зниклих. Цілий день ми пробули в містечку Толочин. Було відчуття, що дорожчих гостей для жителів міста немає, ніж українські пошуковці. І важливішої події для них немає, ніж похорон загиблого на українській землі, 77 тому, червоноармійця-земляка Василя Белановича"...
Як ми раніше писали, за участі пошуковців із Кривого Рогу були знайдені рештки 142-х бійців, загиблих у 1942 році під Харковом, у Барвінківському котлі
Фото Вікторії Сімкіної.
«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»
А було йому всього 17… Криворізькі пошуковці знайшли рештки бійців на Нікопольському плацдармі
Загинув за рідну Харківщину. Криворізькі пошуковці назвали ім'я віднайденого бійця Червоної армії
Безцінні скарби минувшини: знахідки криворізьких пошуковців на латвійському узбережжі