Командир, якого поважали бійці. За вічний небокрай пішов криворіжець Артем Зеленський

До війни Артем з дружиною Тетяною виховував донечку Маргариту, займався автомобільним ремонтом.

Уже 27 лютого 2022 року він з доброї волі прийняв рішення боронити Вітчизну від російської навали. Воював у штурмовій роті, був командиром 1-го відділення штурмового взводу штурмової роти механізованого батальйону. Так сталося, що День Незалежності України, за яку він мужньо стояв на передовій, став днем його загибелі. Противник накрив бійців мінометним обстрілом у селі Іванівське під Бахмутом.

Віддати військову честь на могилі бойового побратима прибули до Кривого Рогу фронтовики.

«Артем був гарним товаришем і командиром, - розповідає командир взводу штурмової роти Дніпровського полку на псевдо Дольф. – Він добре працював, хлопці його поважали й цінували як сильного воїна. Поліг під час мінометного обстрілу на Донеччині».

У горі й скорботі – родина Артема, його друзі й близькі.

«Ми втратили друга, справжнього Героя України. Ми маємо бути вдячні йому за подвиг. Якби не він, то й ми б не жили у мирному місті. У червні ми з ним бачилися: Артем приїхав у відпустку і гуляв з донечкою на дитячому майданчику. Розповів мені, що там, де він зараз воює, - справжнє пекло. Запевняв, що до останнього подиху захищатиме свою родину й країну. Слава нашому Герою!» - зажурено каже друг загиблого, Ігор.

Криворіжець приєднався до небесного війська. Без чоловіка залишилась дружина Тетяна, втратила батька 7-річна Маргарита.

Дякуємо тобі за подвиг, земляче!