Криворізька вчителька пів року живе в палаті пораненого сина і викладає звідти учням

СОЦІУМ

13.02.24 - 9:55

Учителька з Кривого Рогу Віра Григорівна - мати важкопораненого воїна. Вже пів року вона живе в його палаті. Жінка намагається всіма силами підтримати скаліченого сина, який втратив на фронті око, праву руку та пальці на лівій. Завдяки її турботі та титанічним зусиллям лікарів, військовий вже вміє пересідати з ліжка до колісного крісла.

Постійно перебуваючи в реабілітаційному центрі у Львові, Віра Григорівна вчителює дистанційно. Уроки криворізьким школярам вона дає з підвіконня, де облаштувала собі «робочий стіл».

«Є у мене планшет, інтернет і мої підручники. Книжки я з собою з Дніпропетровщини привезла. Я не можу без підручника, мені так краще", – розповіла жінка журналістам.

У липні 2023 року, рятуючи під обстрілом побратима, Володимир втратив руку, око та ледь не залишився без ноги. Уламки посікли все його тіло.

"Був приліт. Зачепило одного з моїх побратимів. Я підбіг його рятувати, взяв його за петлю на бронежилеті, і тут стався ще один приліт. Я дуже щасливий, що він залишився живим", – розповів свою історію Володимир.

На початку війни чоловіка не брали до Збройних Сил через поганий стан здоров'я. Тому він подався в партизани, щоб коригувати удари українських військових на Херсонщині.

"Ворог зупинився на кордоні мого рідного села. Я мисливець, тож добре знаю всі стежки, входи й виходи", – розповів військовий.

Згодом росіяни дізналися, хто їх здає, та почали полювати на військового, утім той вже був у складі ЗСУ. На фронті був розвідником, спочатку воював на Херсонщині, згодом - між Соледаром та Бахмутом. Двічі отримував поранення, а через останнє, третє, потрапив на реабілітацію до Львова.

Після третього поранення Віра Григорівна не відходила від сина ні на мить. Уламки сильно понівечили і ногу Володимира. Хірургам дивом вдалося її врятувати, відновивши кістку та пересадивши м'які тканини. Надалі на воїна чекають реабілітація і протезування руки. Утім, полишати військову справу він все одно не планує, мріє повернутися до армії, аби допомагати побратимам і сину, який теж воює за свободу України.

Якщо ви захочете задонатити на реабілітацію Володимира, зробити це можна за реквізитами: 5168 7451 6270 1988.