Кривий Ріг у скорботі: попрощалися з загиблим воїном Павлом Войналовичем

До війни Павло Віталійович працював електрослюсарем чергового та з ремонту устаткування дільниці №26 шахти «Криворізька» КЗРК.

"Ми з Павлом працювали разом близько 16 років. Він завжди усім допомагав, мене з ним багато чого пов’язувало: і ремонти квартир, і побут батьків. Він був дуже доброю людиною, робив ремонти друзям, добре плитку клав. Останні роки було важко його витягнути на відпочинок – родина була для нього найважливішою. Нам буде його не вистачати, за батьків дуже переймаємось, як мама це все переживе. Коли ми бачилися востаннє, ми йому стільки порад надавали! А він був спокійний, як завжди. Був людиною сильної волі, мав бойовий характер", - згадує колегу Руслан, бригадир 26-ї дільниці на шахті «Криворізька».

Сусідка Тамара Леонідівна не може стримати сліз.

"Павло виріс у мене на очах, дуже любив свою маму - такий добрий син, турботливий. Безвідмовний був до прохань про допомогу. Дуже велика втрата для нас", - каже пані Тамара.

Попрощатись з бойовим побратимом приїхали військові, які добре знали криворіжця як відповідального воїна.

"Ми разом воювали. До нашої бригади Павло прибув 25 лютого 2022 року, спочатку потрапив до розрахунку «Мста Б», потім працював на натівський системі 155-го калібру. Служив на Донецькому напрямку: Мар'їнка, Вугледар, Волноваха. Він показав себе на відмінно як боєць, був вправним навідником, знав свою роботу і добре виконував завдання. Цілеспрямована людина. 7 травня був артобстріл, у наш бік прилетіли снаряди 152-го калібру, скоріше за все "Гіацинт Б". На жаль, Павло загинув від уламків", - розповів військовий на псевдо "Ламборгіні" 55-ї окремої артилерійської бригади "Запорізька Січ".

У загиблого Героя залишились дружина Наталія, донька Анна і син Назарій.

Вічна пам’ять та шана полеглому оборонцю рідної землі!