«Мав честь служити…» Кривий Ріг сьогодні провів в останню путь Миколу Скидана

Відважний земляк, про якого ще за життя ходили легенди, загинув на Покровському напрямку. Два дні тому люди на колінах зустрічали катафалк із тілом Миколи Скидана на Університетському проспекті. Віддаючи останню шану і любов тому, кого так цінували і в чию загибель не могли повірити.

«Він був справжнім воїном, постійно нас тренував. Якби не він, половина наших загинула ще у Херсоні», - важко добираючи слова, розповідає потратим Андрій Борода.

У розвідці з Олексійовичем він з 2022 року. Каже, пройшли за цей час чимало.

«Він – Людина з великої літери. Переніс 4 дуже важкі поранення. Мав травму  зі складними наслідками. Але щоразу вперто повертався на фронт. Воював з 2014-го. Був всюди: в Луганську, Донецьку, Херсоні, Авдіївці. А загинув під Покровськом. Чи 152-й прилетів чи з дрона накрило. Уламок – в серце…» - глухо говорить військовий.  

Микола Скидан воював ще з 2014 року, служив у 40-му батальйоні Кривбас. У 2015 році був нагороджений відзнакою президента - медаллю «За мужність». Згодом вступив до лав 17-ї танкової бригади. Його знали і любили у війську, цінували за хоробрість, веселу вдачу й командирські здібності. Наш земляк мав важкі поранення, але відновившись, знову ставав до бою.

«Завжди посміхався. Його улюблений вислів - «Все буде добре». Попри поранення, які він отримав за 10 років служби – Микола продовжував боронити свою країну та нас.  Правди він нам не казав, аби не засмучувати», - згадує його родичка Євгенія Володимирівна.

"Мужня і сильна людина", - зі сльозами на очах перераховує чесноти воїна Юліана Калін,  виконавча директорка БО «Благодійний фонд «39 жіноча сотня». З Миколою Скиданом вони дружили 10 років.

«Він – скеля, поряд з якою було не страшно навіть на війні. Але при цьому дуже добрий і м‘який.  І принциповий. Він був НАШ  і дуже складно зараз казати про нього «був». Він – Герой, і Кривий Ріг ще не усвідомлює, кого він втратив», - плаче  Юліана.

«Дядько Микола завжди всіх розраджував. Для мене він був як тато. Це була моя підтримка. Ніколи не розповідав, що і як у нього, на всі питання завжди відповідав «Ще живий», - згадує похресниця Героя.

Величезний натовп людей біля будинку і на кладовищі  сьогодні був забарвлений розмаїттям квітів – червоних, як кров, пролита  за нашу свободу. Як правда, яку не зламаєш. Як пам‘ять, викарбувана у наших серцях.

Світла пам‘ять тобі, Коля «Восток»…