Міг припинити службу, але вирішив воювати до Перемоги. У Кривому Розі ховали Героя Олександра Скрипника

«Саша Семенович», як казали на нього друзі, був помічником кулеметника. Служив в 129-й Криворізькій окремій бригаді тероборони ЗСУ. На фронті – з перших днів повномасштабного вторгнення. Боровся з окупантом на Херсонському, Запорізькому, Донецькому напрямках.  

«Ніколи не казав: ні, боюсь, не хочу. Мудрий був, сміливий , відданий, дуже любив Україну. До війни абсолютно російськомовний. Після 24 лютого перейшов на українську. Принципово.  Разом з ним штурмували Архангельське. Коли треба було бігти – біг, стріляти – стріляв, нести – ніс. Ніколи не боявся», - згадує побратима військовий Максим.

Вшанувати пам‘ять загиблого бійця прийшли багато криворіжців, які знали Олександра Скрипника не один десяток років. У дворі й по сьогодні квітнуть квіти, зеленіють дерева, які він садив разом з дружиною.

«Абсолютно безконфліктна, спокійна, доброзичлива людина була. Гарний сім‘янин, виховав достойного сина. Дуже жаль, що такі люди йдуть від нас», - зі скорботою говорить сусідка Олена  Олександрівна.

Багато років життя Олександр Скрипник віддав підприємству «АрселорМіттал Кривий Ріг». Працював бригадиром монтерів колії залізничного цеха №3. 

«Справедлива і чуйна людина. До своїх обов‘язків ставився дуже професійно і фахово.  Був бригадиром з великим досвідом.  За допомогою до нього можна було звернутися будь-якої хвилини. Ніколи не відмовить. Як на мене, в особі Сашка Україна втратила справжнього героя, Кривий Ріг – гідного сина, а рідні – кращого чоловіка і батька. Світла йому пам'ять», - каже колега нашого захисника Юрій Береговий.

Кілька місяців тому у Олександра Скрипника була можливість повернутися з фронту і стати до роботи в рідному цеху. Відмовився. Пішов фронтовими шляхами далі - боронити Батьківщину… 

У Героя залишились дружина і син. Поховали Олександра Скрипника у секторі почесних поховань на Центральному кладовищі.

Вічна слава тим, хто віддав своє життя за наше мирне майбутнє!