«Ми нічого про нього не чули 43 дні», - криворожанка Вікторія Коробко розповіла про звільнення сина з полону 

ЕКСКЛЮЗИВНО
05.07.22 - 18:17

28 червня з полону звільнили 16 українських військових. Серед них був і 22-річний криворізький нацгвардієць Кирило, що був у підвалах "Азовсталі".  
 

Два роки тому хлопець підписав контракт з ЗСУ і пішов служити водієм. 
 

«Кирило у нас спокійний, скромний хлопець. Він дуже терплячий, майже ніколи в дитинстві не плакав. Ми його вже тоді називали солдатом. Марив машинами, тож і став водієм. Возив хлопців на патрулювання», - розповідає про сина Вікторія Коробко. 
 

 

За три дні до війни Кирило отримав наказ виїжджати у складі евакуаційної бригади. 24 лютого боєць був уже в Маріуполі. Згодом потрапив на "Азовсталь". 
 

 

«2 березня син подзвонив і сказав, що зв’язку більше не буде. Після цього ми нічого про нього не чули 43 дні. Він був у списках зниклих безвісти. 10 квітня нам повідомили, що його поранено. А наступного дня Кирило сам написав. Голосу його ми весь цей час не чули», - розповідає мати бійця. 
 

 

 

За час полону родичі Кирила куди тільки не зверталася, щоб хоч щось про нього дізнатися.  
 

 

«Весь час нам казали: чекайте, як тільки буде інформація - з вами зв’яжуться. Так було з 2 березня і до 28 червня. Але ми молилися, вірили, що Кирило живий, що він все витримає. Я боялася кожного повідомлення. Щоразу, коли брала телефон, ніби вмирала і народжувалася знову», - ділиться спогадами жінка. 

 

Та настав день, коли Кирило подзвонив матері сам і сказав: я тут.  
 

 

«Він повідомив, де знаходиться. Я подзвонила родичам. Ми зібралися за 5 хвилин і поїхали за ним», - згадує пані Вікторія. 
 

 

Пізніше дізналися - син поранений. Коли був на позиції, чеченці кинули в його бік три гранати. Отримав осколкові поранення ноги.  

 

«На "Азовсталі" у нього не було милиць, йому дали якусь палицю. Хлопці його носили на руках. Потім, уже в іншому місці, йому зеки зварили милиці з труб для опалення. Бо через уламки в нозі він би ніяк не міг пересуватися. Тепер вони стоять у лікарні як експонат», - розповіла мати гвардійця. 
 

 

Найбільше у полоні хлопці страждали від нестачі їжі й води, худнули на 20-30 кг.  
 

«У сина зменшився навіть череп. Кажуть, що це від зневоднення. Він став навіть менший на зріст, схожий на підлітка. Ніколи раніше його таким не бачила. На свій день народження у полоні він отримав два шматочки хліба й сигарету», - з болем розповідає Вікторія.   
 

 

Не раз Кирило опинявся за крок до смерті.  
 

 

«Одного разу ракета влетіла прямо в бункер, неподалік від нього, але не розірвалася. Ніби всі мої молитви, весь той захист, який я йому думками посилала, таки вберіг його», - розповіла жінка. 
 

 

Зараз хлопець у лікарні. Після пережитого йому ще важко адаптуватися до життя, але силу духу не втратив, каже мати. 
 

 

«Він ще дивується звичайним для нас речам: що люди не у військовій формі, що все кольорове. Але він сильний, він таким народився. І зараз я з ним спілкуюся і бачу, що він потроху повертається», - поділилася жінка. 
 

 

Попри складне лікування й відновлення, лікарі кажуть, що в хлопця все буде добре.  
 

«За тиждень до війни Кирило зробив своїй нареченій пропозицію. Тож я думаю, що в найближчих планах у нього одруження і просто щасливе життя. А ми з родиною вже отримали все, що хотіли – живого сина», -  зі сльозами щастя каже Вікторія.

 

«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»