На цвинтарі Широкої дачі попрощалися з криворізьким воїном Олегом Мартиновим

«Це була така чудова людина, гарна душею, добра й уважна, - ділиться смутком Марія Іванівна, теща загиблого. - Він усіх любив, допомагав людям, нікому не відмовляв. Нещодавно Олег приїжджав на ротацію, на 8 березня, вітав нас, дружині квіти привіз, купив собі новий бронежилет і замовив легкий військовий одяг на літо. А довелося його в труну класти…»

Олег Григорович народився на Інгульці, закінчив школу й консерваторію. Мріяв пов'язати життя з музикою.

"Він був світлим, веселим і талановитим, грав на різних музичних інструментах. Мріяв стати музикантом, але життя склалося інакше. Служити пішов за повісткою, воював більше пів року", - пригадує родичка Олега Мартинова, Тетяна Сергіївна.

"Ми жили дружно. Вони з родиною переїжджали в Херсонську область, але після закінчення Олегом консерваторії повернулися сюди, до батька. Найкращою людиною для мене був мій брат, що тут ще додати", - каже Петро Валентинович, двоюрідний брат захисника.

Рідні кажуть, певний час Олег Мартинов працював викладачем, виховував дітей, а згодом перейшов на Інгулецький комбінат, де трудився водієм.

"Як призвали до армії - одразу пішов, не цурався і віддав своє життя за Україну. Підготовку проходив у 17-ій танковій бригаді", - згадує Сергій Валентинович, двоюрідний брат.

"У Біблії написано: Немає більшої любові, ніж віддати душу свою за братів своїх, - каже сестра загиблого, черниця Соломія. - Цю любов у повній мірі виконав мій брат. Він був спокійним, добрим, любив дітей і музику. Війна так рано його забрала..."  

У полеглого бійця залишилася дружина й дорослий син. Рідним Олега Григоровича вручили синьо-жовтий прапор. Подвиг бійця відзначили нагородою «За заслуги перед містом».

Вічна пам'ять і слава героям, які захищають рідну землю від ворожої навали!