На фронті загинув криворізький захисник Сергій Миронченко

Робочий шлях Сергія розпочався з центра підготовки і перепідготовки робітничих кадрів. Потім працював штукатуром  в будівельному управлінні №1 ПАТ «Криворіжіндустрбуд». Строкова служба сприяла вихованню найкращих чоловічих рис - відповідальності, вмінню тримати слово, дисциплінованості.

На Південний ГЗК Сергій прийшов восени 2015 року: хлопець працевлаштувався електрослюсарем та черговим з ремонту устаткування на дільницю №15 контактної мережі рудоуправління. І керівництво, і колеги відразу відзначили працелюбність нового робітника.

«Сумлінний при виконанні будь-якого завдання, він не звик нарікати на труднощі», – так характеризує підлеглого  керівник дільниці Сергій Сікач і зітхає, що через війну не встиг призначити Сергія Миронченка бригадиром.

Коли розпочалася повномасштабна війна, першим зі зброєю в руках став на захист української землі рідний брат Сергія, Віталій, який теж працював на комбінаті, брав участь в АТО.    

Невдовзі до лав ЗСУ приєднався і сам Сергій. Спочатку воював на Запорізькому напрямку, отримав важке поранення, та після лікування і відновлення знов повернувся на фронт.

Загинув на Донеччині під час виконання чергового бойового завдання. Вдома його не дочекалися дружина Лілія та дев’ятирічний син Дмитро…

«Колектив Південного ГЗК висловлює щирі співчуття рідним та близьким Сергія та схиляє голови у скорботі…Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!» - написали на сторінці Південного ГЗК.