Наш добрий, світлий Вовчик. Завтра у Кривому Розі прощатимуться з Володею Піменовим

ЕКСКЛЮЗИВНО

25.02.25 - 13:45

Завтра у Кривому Розі прощатимуться з юнаком, чиє життя на злеті так безжально обірвала російська ракета. 22 лютого ворожий удар поставив крапку на мріях, надіях і устремліннях 21-річного Володимира Піменова. Хлопець разом із дівчиною перебували біля будівлі в Саксаганському районі, в яку поцілила ракета. Обох із пораненнями забрали до лікарні, але Володя не вижив – помер від тяжких травм в операційній.

Парубок був життєлюбним, активним і обдарованим, мав багато друзів. Захоплювався танцями, був учасником Народного колективу народного танцю «Калинонька». Володимир навчався у коледжі Київської академії танцю ім. Сержа Лифаря, але так розсудила лиха доля, що того страшного дня він був удома, в Кривому Розі.

У гімназії №36, в якій навчався хлопець, пригнічені його загибеллю. Світлана Кравченко 5 років викладала у Володимира географію та біологію. Каже: він був одним із найкращих випускників закладу. Талановитий, працелюбний, з почуттям гумору.

«У нього було велике почуття відповідальності. Любив жартувати. Був наполегливим і працелюбним, багато читав, займався хореографією. В нього такий запальний гопак був! Коли приїздив з Києва на канікули, завжди приходив до школи. Ми щиро обіймалися, раді були його бачити. Любили його страшенно. Допоки віку, будемо пам‘ятати нашого Вову. Ніколи не пробачимо це рашистам! Така дитина пішла з життя...Пережити це горе неможливо», - з болем говорить учителька.

Любив життя, любив танець, любив людей. І всі його теж любили, - тяжко зітхає керівниця ансамблю «Калинонька» Олена Горевич.

«Він завжди посміхався, навіть якщо був стомлений. Прийшов Вова до нас, коли йому було 11 років. На хлопців в ансамблі завжди більше навантаження: і в танцях, і на концертних виїздах. Вони мали нести і свої речі, і дівчат. Та він ніколи не скаржився. Любив складні трюки й завжди мене заспокоював: «Не хвилюйтеся, все буде добре».

На все життя Олені врізався у пам‘ять випадок, який влучно характеризував цього світлого хлопчика.

«Один із новорічних виступів нашого ансамблю. Вова цього дня мав брати учать ще в одному концерті. Не встигав, і я трохи нервувала: «Юріївно, та я встигну, я на таксі, - запевнив. - У тебе ж немає часу, щоб розігрітись, тобі важко буде! - Ні», - відповідає. Хвилина в хвилину, заходить вже у костюмі. Все - артист готовий!»

Володя був мрійником, до якого завжди тягнулися діти, - характеризує колишнього учня заступниця директора гімназії Ніна Хорошковська.

«І однокласники, й учителі завжди називали його Вовчиком. Творчий, креативний, натхненний хлопець був. Пам‘ятаю їх останній урок. Діти писали, хто ким себе бачить у майбутньому, щоб за 10 років відкрити і прочитати. Ми навіть подумати не могли, що так все обернеться», - журиться педагогиня.

Володя дуже любив «Гамлета» Шекспіра, а особливо «Дон Кіхота» Сервантеса. Йому подобались його кумедні, але благородні вчинки. Бо й сам юнак вирізнявся своєю добротою й відкритістю. У березні Володимиру мало б виповнитися 22 роки. Тяжким ударом смерть хлопця стала для його батьків і 15-річного брата.

Глибокі співчуття родині Піменових і всім, хто любив цю прекрасну дитину…