Назвемо поіменно: 6 українських жінок-військових, які загинули на Донбасі

За час проведення бойових дій на окупованих територіях загинули вже шестеро жінок-військовослужбовців.

 

Сабіна "Сонечко" Галицька, Олеся "Мала" Бакланова, Наталія Хоружа, Алла "Фортуна" Вовк, Анастасія "Ліса" Горбачова та Катерина "Кет" Носкова - українські жінки, які віддали свої життя за Україну.

 

Хто вони і чому, залишивши родини та дітей, пішли боронити свою землю?  "Україна молода" підготувала історію кожної з них. 

 

Сабіна "Сонечко" Галицька

Пішла на фронт санінструктором. В бригаді за щирість та відкритість Сабіну одразу стали називати "Сонечко". 20 лютого 2018-го року Галицька в бронемашині з іще трьома бійцями виїхала в район щойно звільненої Катеринівки на Луганщині - надавати допомогу місцевим жителям.

В сумці Сабіни були ліки для гіпертоніків і сердечників, - розказав один із журналістів-очевидцців. За кілька секунд у правий борт машини влучила протитанкова керована ракета. Могли загинути всі.

Але заряд спрацював так, що проломив броню саме там, де за тонким шаром металу сиділа дівчина-медик. Сабіна загинула на місці, – розповів очевидець.

"Сонечку" було 23 роки, вона народилася на Житомирщині. Загинула Сабіна Галицька неподалік Кримського на Луганщині. 

 

 

Старша медична сестра медичної роти 10-ї гірсько-штурмової бригади Сабіна Галицька

 

 

Олеся "Мала" Бакланова

18-річна Олеся Бакланова була родом із Луганщини. Побратими кажуть, вона пішла в українське військо захищати рідний дім і з нетерпінням чекала 18-річчя. Бо лише з цього віку могла підписати контракт зі Збройними силами України.

Щойно досягла повноліття, Бакланова перевелась на заочну форму навчання у Старобільському коледжі ЛНАУ і вступила до армії.

"Мала" дуже не хотіла сидіти за паперовою роботою у штабі, тому зразу попросилася служити, як усі. Пройшла підготовку на полігоні у Старичах і поїхала воювати в районі Мар'їнки та Авдіївки як стрілець 1-го механізованого батальйону 92 ОМБр.

Олеся збиралася їхати в Старобільськ здавати сесію, та 10 жовтня 2018 року дівчина загинула під шахтою "Бутівка".

Близько 20:00 на бойовій позиції за 300 метрів від позицій противника вона визирнула з бійниці, щоб оглянути територію в тепловізор, і отримала смертельне кульове поранення.

 

Наталія Хоружа

Дніпрянка Наталія Хоружа пішла служити в армію молодшим сержантом. Добровільно зголосилася бути санінструктором в 54-ій механізованій бригаді.

Їй було шкода хлопців, які гинуть за свою країну. І вона точно знала, що там - на передовій - зможе їм допомогти. Тендітна на перший погляд, вона витягала з-під обстрілів 100-кілограмових чоловіків. Ті жартома називали її мамою.

2 лютого 2017 року Наталія виїхала на передову за трьома пораненими. Двох перев'язала і відправила в госпіталь. А третього відвела в опоний пункт - у нього були легші поранення.

Там мали дочекатися, поки по них приїде інша санітарна машина. Бійці вже сіли по машинах, коли в авто, де була Наталія, потрапила протитанкова керована ракета.

Наталія загинула на місці. Водій машини був тяжко поранений, третій боєць отримав контузію.

 

Алла "Фортуна" Вовк

Алла Вовк потрапила в зону проведення АТО на початку лютого 2015 року добровольцем. Вона була медиком за освітою та за покликанням.

Пішла служити санітарним інструктором 44-ї окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

За 10 місяців служби витягнула з поля бою багатьох поранених військовослужбовців. Загинула Алла в аварії на трасі, але під час несення служби.

Фатальне ДТП сталося 18 листопада 2015 року близько 13:15 поблизу села Гречишкино на Луганщині.

У військовий КРАЗ, яким їхала Алла, із зустрічки влетів КамАЗ. Окрім Алли, загинув ще пасажир КамАЗу. Семеро бійців і водій травмувалися.

У січні 2016 Алла Вовк була посмертно нагороджена орденом «За мужність» III ступеня.

 

Анастасія "Ліса" Горбачова

Розвідниця Добровольчого українського корпусу отримала свій позивний за маленький шматок лисячого хвостика, який носила ззаду на касці.

Одного разу цей хвіст врятував кілька життів, завдяки йому побратими розпізнавали своїх.

Розвідниця перенесла дві контузії, попри вроджену ваду серця, вона могла ходити десятки кілометрів із вантажем і вправно стріляла.

На фронті Настя зустріла кохання, створила сім'ю. Та коли дізналася, що чекає дитину, розвідки не полишила. Перші місяці продовжувала службу, казала, не може дивитися, як окупують її країну.

Горбачова була на сьомому місяці вагітності, коли загинула від вистрілу в серце.

Сталося це 6 серпня 2015 року в Маріуполі. Слідство розглядало 2 версії: нещасний випадок і вбивство. У день загибелі Горбачової на сайтах бойовиків з'явилося повідомлення, що вони змогли "ліквідувати небезпечного злочинця".

Але про те, хто насправді убив Горбачову, досі точаться суперечки.

Поховали Анастасію в рідних Чернівцях.

 

 

Катерина "Кет" Носкова

Зв'язківець із Кіровоградщини, Катерина Носкова, мала чоловіка та маленького сина 4 років.

Коли побратими дізналися про це, ошелешено питали, навіщо вона, 26-річна жінка, пішла на фронт. На це Катерина відповідала: "Хлопці, воювати треба всім. Інакше нам цю війну не виграти. А нам потрібна перемога. Я захищаю свою дитину ось так".

Того останнього дня -  16 серпня 2015 року - під окупованою Горлівкою "Кет" вивезла двох поранених солдатів під мінометним вогнем.

Та коли повернулася по третього "трьохсотого", сама загинула.