Олександр Касянчук навіки - у воєнному літописі Криворізької гімназії №15.

Вшанувати пам'ять брата до гімназії прийшов Григорій Касянчук.

«Він був гарною, трудящою людиною. Працював зварювальником, ремонтником, монтажником, - згадує Григорій Володимирович. – Воював на Донеччині, Харківщині. Коли я пішов воювати, ми довгий час не бачилися і не спілкувалися, бо зв’язку не було. На жаль, побачив я його вже в морзі. Брат загинув під Покровськом. Він був добрий чоловік, водив мою донечку в дитсадок, до школи. Добрі стосунки з жінкою підтримував, допомагав мені. У нас є ще молодший брат, то вони разом мені на фронт посилки надсилали».

Усмішку малого Сашка, його бешкетний характер та доброту добре пам’ятає класна керівниця Тамара Венгерак.

Учителька звернулася до зібрання: «Він ріс у цих стінах разом із нами, тут залишилася частинка його дитинства. Олександр віддав своє життя за Україну, за те, щоб ми могли навчатися, мріяти і жити під мирним небом. Дорогі гімназисти, проходячи повз цю дошку, пам'ятайте: Олександр був таким же учнем, як і ви. Він любив життя, своїх друзів, родину, любив свою Україну. Світла пам'ять тобі, Олександре. Ми пам'ятаємо тебе. Вічна слава Герою!»

Під жалобний супровід до меморіальної дошки поклали квіти. Рідні, друзі, педагоги і школярі вшанували нашого полеглого захисника. Честь!