Остання путь, остання шана. Криворіжці попрощалися з загиблим воїном Павлом Панченком

Вшанувати бійця прийшло дуже багато людей – близькі люди, колеги по роботі, військові.

До війни наш земляк працював майстром з ремонту металургійного устаткування газоочисток доменних печей парогазового цеху "АрселорМіттал Кривий Ріг".

З перших днів нападу орди, Павло Панченко добровольцем пішов захищати нашу країну: спочатку у лавах 129-ї бригади ТРО, згодом - у в/ч А4082 ЗСУ. Воював стрільцем-помічником гранатометника.

«Не можу повірити, що його вже нема, - ділиться болем Ірина Панченко, сестра загиблого. - Я старша сестра, няньчила його, в дитсадок водила. Запам’ятаю його добрим, веселим і життєрадісним. Павло дуже любив свою сім’ю і свою Батьківщину. Пішов на війну добровільно, рвався туди, записувався. Воював на Херсонщині, на Запорізькому та Авдіївському напрямках. Загинув мій брат о 23.30 4 квітня. Того дня ми з ним якраз спілкувалися, казав, що у нього все добре. Він ніколи не скаржився, так запевняв нас, що все добре, аж ми часом жартували, ніби він у санаторії».

Попрощатися з полеглим бійцем прийшло чимало його колег з «Арселора».

«Загинув наш майстер з ремонту устаткування. Ми пропрацювали разом 20 років, - каже заступник начальника цеху Віктор Пухлянка. - Талановита була людина, гарний спеціаліст, Людина з великої букви. Завжди ретельно підходив до роботи, підлеглі його шанували. Коли почалася російська навала, брав участь у зупинці підприємства, був відповідальним. 12 березня 2022 він добровільно записався в тероборону і пішов захищав всіх нас».

«Він учився разом з моїм сином, такий був добрий хлопець! Пішов воювати, хоча мав троє дітей, міг і не йти. Але вирішив захищати і нас, і своїх діток», - плаче сусідка Ольга Іванівна.

У загиблого оборонця залишилися батьки, дружина і троє дітей 6, 16 і 20 років.

Вічна пам'ять і шана захисникові!