Перші - на захист, останні – на обмін. Криворіжці нагадують світові про наших військовополонених

ПОДІЯ
19.01.25 - 14:08

Перші - на захист, останні – на обмін. Це про наших військовополонених, рідних і дорогих. Тих, хто зараз мучиться в катівнях. Ми маємо пам’ятати про них і постійно нагадувати всій світовій спільноті та українській владі про необхідність визволення бранців кремля.

«Вкотре ми на акції нагадування про наших полонених, про те, що війна триває і наші захисники перебувають у полоні, - каже Олександр Зінченко, співзасновник і заступник голови ГО «Сталева гвардія Кривий Ріг». – На жаль, наших полонених щодень стає все більше, тож закликаємо містян приєднуватись до наших акцій, шанувати пам'ять і боротись за наших захисників. Вже третій рік ми виходимо щонеділі, з часів теракту в Оленівці. З нами також ГО «Центурія» та «Слони». Ми консолідуємо свої зусилля, щоб ці акції стали масштабними. Це дає нам силу, віру і наснагу». 

 

Діти, які хочуть побачити батька. Дружини, які не можуть зімкнути очей без коханого. Матері, які подумки теж перебувають разом із синами у тих російських застінках. Криворіжці кричать про свій біль плакатами та гаслами на кільці 95-го та 44-го кварталів, на площі Захисників України (Визволення), щоби їх побачила і почула якомога більша кількість людей.

 

Серед присутніх – рідні бійців 53-ї бригади, 17-ї танкової та інших підрозділів. 

 

«Не мовчи, полон вбиває» - закликають змучені очікуванням родичі. Кількість безвісти зниклих і полонених збільшується, а людей на акціях більше не стає. Так не має бути..

 

На мітингу - Марина Тітаренко, дружина військовополоненого бійця 17-ї танкової бригади. Віталій потрапив у полон в 2022 році, обороняючи Маріуполь. У росії він зараз засуджений на 27 років суворого режиму «за тероризм та екстремізм», відбуває покарання в так званій «ДНР». 

 

«Ми раді, що в 2024 році, нарешті, почалися обміни засуджених, - каже дружина бранця. - Поки що таких хлопців небагато, але ми віримо, що наші чоловіки повернуться додому. Востаннє я бачила чоловіка на відео в квітні 2022 року. Перед тим, як хлопці йшли на прорив з оточеного Маріуполя. За весь цей час я отримала лише декілька листів. Важко налагодити листування, бо в росії постійно змінюють їх місце утримання. Витрачаємо багато часу й сил, щоб встановити, де вони перебувають, у якій колонії, через кого можна листуватися і скільки йтимуть листи». 

 

У засуджених полонених менше шансів на обмін, бо росіяни називають їх «дорогим товаром» і виставляють за них окремі, додаткові умови, - каже пані Марина. 

 

«Уже 34 місяці ми без тата, це дуже важко. Ми з сином, якому 19-й рік, навчилися багато чоловічої роботи. Найбільше страждає 12-річна донька, бо вона не розповідає нікому про те, що переживає, але дуже любить тата. Я закликаю всі організації: Червоний Хрест, ООН, уповноважених з прав людини, повернути наших рідних додому! А росіян прошу припинити знущатися з наших чоловіків!» - сподівається дружина військовополоненого.

«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»

Читайте також: