Підрив росіянами Каховської ГЕС. Як Кривий Ріг упорався з надзвичайним викликом?

– Чому руйнація ГЕС стала найбільшою екологічною катастрофою в Європі після Чорнобиля?

– Передусім, через причини, масштаби катастроф і характер руйнувань. Різниця в тому, що на Чорнобильській АЕС причиною стала недбалість при експлуатації, а на Каховській ГЕС - терористичні дії рф. Вибухи були в обох випадках, загинули й постраждали люди, була зруйнована інфраструктура і там, і там. Відбувся масштабний вплив на флору і фауну. Відмінність – у тривалості впливу тієї небезпечної речовини на здоров'я людей та довкілля.

- Чому Кривий Ріг опинився у зоні потенційної екологічної небезпеки після цієї катастрофи?

- Каховське водосховище було тим напівприродним резервуаром води, з якого вода потрапляла до міста каналом Дніпро – Кривий Ріг до Південного водосховища. Питну воду з нього отримували 70% містян.

- Які ризики для промислових підприємств і комунальних систем міста виникли через втрату водопостачання?

- Південне водосховище, крім того, що постачало воду мешканцям, було джерелом технічної води для металургійних підприємств і гірничозбагачувальних комбінатів. Тож виникла загроза аварійної зупинки окремих агрегатів металургійного виробництва.

- Які негайні кроки зробила міська влада для стабілізації водозабезпечення?

- Почнемо з того, що були зроблені певні превентивні кроки. Бо коли ми зрозуміли, що в Каховському водосховищі, за втручання росіян, вже відбуваються коливання рівня води, керівництво міста поставило завдання збільшити обсяги перекачування і резервування у Південному водосховищі якомога більшої кількості води. Але навіть після аварії, поки рівень в Каховці не став критичним, ми продовжували качати воду і наповнювати Південне сховище.

- Чи прогнозують фахівці кліматичні зміни для регіону внаслідок знищення ГЕС?

- Напевно, доречніше застосовувати термін «мікрокліматичні зміни», бо хоч площа Каховського водосховища й більше 2000 кв. км, вона не мала суттєвого впливу саме на кліматичні показники. Після теракту росії оголилося дно водосховища, тож постало питання локальних пилових бур. А зараз на цій території природа бере своє: виросли великі зарості вербового лісу. Важливо, звісно, що певні території недоотримали ту вологу, яка випаровувалась з Каховського водосховища, тому певні  мікрокліматичні показники змінились. Говорити ж про те, що це вплине на тривалу зміну кліматичних умов, думаю, не варто.

- Як вплинуло руйнування ГЕС на рівень підземних вод, а також на флору та фауну річки?

- Можемо говорити про раптову загибель великої кількості флори та фауни власне під час аварії, тому що стався витік навіть не мільйонів, а мільярдів кубометрів води, які зруйнували і прибережні зони. Населені пункти потрапили під велику воду. Що стосується рівня підземних вод, то він змінився, і це на тривалий період, тому що гідросистема, водогосподарська обстановка, яка існувала, зробила певну рівновагу між рівнем поверхневих та підземних вод. Та все це змінилось. Це відчули і мешканці прибережних населених пунктів, і ті, хто споживав підземну воду на березі Каховського водосховища.

- Які управлінські рішення дозволили оперативно зреагувати на катастрофу?

- Перше управлінське рішення, яке було реалізовано, - безпрецедентне за масштабом і швидкістю перекидання води з КРЕСівського водосховища у Південне. Ми розуміли, що треба компенсувати втрату традиційного джерела водопостачання. Заходи фахівців підприємства «Кривбасводоканал» були дуже потужними, по суті, вони врятували ситуацію. Бо поки не був збудований магістральний водовід за державним проєктом, місто, я впевнено можу сказати, залишилось би без води в перші ж місяці.

- У чому полягала важливість співпраці місцевої влади та уряду під час ліквідації наслідків руйнування греблі?

- Тут, напевно, важливі два аспекти. Перший – великий фінансовий ресурс, бо будівництво нового магістрального водоводу - багатомільярдний проєкт, і власними силами, навіть за підтримки обласної ради, місто б не впоралося. Другий – оперативність реалізації. Цей проєкт з будівництва кількох насосних і магістральних водогонів потребував певного спрощення процедур отримання дозвільних документів, відведення земельних ділянок, тому державою був створений експериментальний проєкт, затверджений постановою Кабміну. І ми вже разом рухались у реалізації. Проєкт був експериментальний у всіх аспектах: і швидкості будівництва, й обсягу робіт, і в процедурі оформлення документації. Було застосовано принцип «проєктуй та будуй», інакше це тривало б як мінімум три роки, а то й більше. А ми впорались усього за 11 місяців.

- Які водосховища були залучені для водопостачання Кривого Рогу після катастрофи?

- Альтернативним джерелом стало КРЕСівське водосховище для перекидання далі в Південне. І, звичайно, Макортівське як більший за обсягом резервуар, який ми поповнювали регламентними, режимними попусками води. Ми підтримували належний рівень води в КРЕСівському водосховищі і далі перекидали в Південне. Це така складна водогосподарська система, якою спільно керували місто з Державним агентством водних ресурсів. Їм треба подякувати, що з розумінням поставилися до нашої ситуації і допомагали у вирішенні нагальних проблем.

- Як відбувалася реалізація проєкту «Повернути річку назад»?

- Мова про 33-й канал, який поєднує Південне та КРЕСівське водосховища. Суть у тому, що він був запроєктований і побудований зовсім з іншою метою і передбачав рух води в напрямку від Південного водосховища. Але все вдалося завдяки фаховим, сміливим та рішучим діям працівників Кривбасводоканалу, які все вирахували, зробили оперативні проєктні рішення і довели, що можна встановити гідродинамічний режим таким чином, щоб вода з КРЕСівського водосховища стала потрапляти у Південне. Це було революційне рішення і дуже своєчасне. Ми уникнули витрати дуже великих ресурсів і, головне, часу, якого зовсім не мали на той момент.

- Якими б могли бути наслідки для міста, якщо б не були вчасно втілені у життя ці екстрені проєкти?

- Аварійна зупинка роботи промислових підприємств, втрата нормальної роботи системи водовідведення. Людина з утратою нормальної системи водопостачання залишається без ресурсу для життєдіяльності. Так само порушується або втрачається дієздатність системи водовідведення. А це питання і санітарно-гінієчних умов, і забруднення ґрунтів та водних об'єктів, і аварійне потрапляння каналізаційних стоків у будь-які природні компоненти. Тому наслідки були б жахливими, тут нема що й прогнозувати...