Поліг під Бахмутом. У Кривому Розі попрощалися з загиблим 49-річним воїном Ігорем Андрюхіним

Жалобну панахиду за бійцем провели у Спасо-Преображенському соборі. Висловити останню шану воїну прийшло дуже багато людей: рідні, друзі, колеги по роботі, бойові побратими.

Ігор Олександрович довгий час працював на другому дрібносортному стані "АрселорМіттал Кривий Ріг".

«Дуже добрий хлопець був, порядний, працьовитий. Любив свою сім’ю, все життя трудився, турбувався про дружину, жив заради своїх дітей. На початку війни, пішов боронити нашу неньку Україну. Наша бригада дізналася про цю гірку втрату, і хоч він у нас уже не працював, але всі досі пам’ятають Ігоря і шанують. Багато колег нині прийшли попрощатися, керівництво теж приїхало провести його в останню путь», - каже колега Ігоря, Андрій Вальтеров.

Світлана, колишня дружина Ігоря Андрюхіна, згадує чоловіка лише теплим спогадом:

«У нас є спільна донька. Він був гарним чоловіком, чуйним, мені дуже жаль. Цьогоріч йому б виповнилося 50 років. Востаннє ми бачилися на весіллі, коли видавали заміж нашу доньку Олену. Він піклувався про дітей, щоб у них все було, щоб вони виросли гідними людьми».

«Він був справжнім Героєм, - каже донька Олена про свого батька. - У перші дні війни, в лютому, він пішов на фронт. Ми його питали, чому саме зараз? Тому що у мене є діти, - відповідав, - вони мають жити щасливо й вільно. Тато телефонував з фронту, коли це було можливо, заспокоював, що у нього все добре. Він був і є Героєм для всіх нас».

Військовий Ігор Криворотній урочисто вручив удові Ігоря Андрюхіна синьо-жовтий прапор, за який захисник віддав своє життя. За рішенням Криворізької міськради, за мужність та героїзм бійця посмертно нагородили відзнакою «За заслуги перед містом».

Вічна пам'ять і слава загиблому оборонцеві! Пам'ятайте, якою важкою, кривавою ціною нам дається перемога над ворогом!