Повернувся на фронт після шпиталю. У Кривому Розі поховали добровольця Віктора Перченка

Доля відміряла чоловікові лише 35 років. Решту відняли російські окупанти – боєць 54-ї окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи поліг поблизу села Спірне на Бахмутському напрямку. За плечима нашого захисника була контузія і лікування у шпиталі, проте він повернувся на фронт, аби боронити Батьківщину до останнього.

Дружина загиблого Героя Олена залишилася без коханого чоловіка, 9-річна донечка – без турботливого батька. Втратила синочка мати, другий син якої зараз служить Батьківщині.

«Віктор завжди посміхався, - говорить Ірина, подруга родини полеглого воїна. – Завжди було світло в його очах… Дуже любив дружину і донечку. Безмежно вдячна йому, що в перших рядах став на захист всіх нас… Останнім часом, коли спілкувалися по відеозв’язку, бачили, який він стомлений, але міцний, незламний…»

Сусідка Ольга згадує, як Віктор ріс, якою був доброю та відкритою дитиною.

«Радісний, щедрий, золота дитина була, - каже жінка. – Любив ходити з батьком і братиком на рибалку, всміхався… За що наші діти гинуть? Коли цей жах скінчиться?»

Олексій, брат воїна, з болем ділиться спогадами:

"Ми з ним спілкувались щодня, коли була можливість. Він казав, що все одно ми орків задавимо. Віктор хотів миру для всіх. Він пішов на фронт не тільки заради доньки - заради всіх дітей, всіх земляків, щоб Батьківщина була вільна і непереможна". 

Віктор Перченко пішов воювати добровільно, не маючи військового досвіду. Але не зрадив поклику серця – понад усе хотів боротися з навалою, що намагається знищити нашу землю.

Понад півтора року Герой боронив Україну. Тепер він – серед небесних воїнів. Низький уклін. Вічна слава Захиснику!