Про фронтові будні старшої медсестри стабпункту Зої Ковалець

Зоя розповіла журналістам, як переховувалася від росіян у Високопіллі, які перешкоди долала під час виходу з окупації, чому формує "чергу за люлями" у своїй медичній роті й перед ким боїться "впасти писком у багнюку".

"Тікай!" — кричав услід Зої місцевий із Високопілля, що на Херсонщині. За нею гналися росіяни, стріляли чи то в повітря, чи то Зої в спину.

"Я бігала по селу, як загнаний заєць, щоб десь сховатися. Знайшла яму під залізною колією, перечекала стрілянину в ній", — пригадує старша сержантка події квітневого дня 2022-го.

На той момент Високопілля було окуповане російською армією вже більше як місяць. Зоя передавала українським військовим інформацію про розміщення і пересування ворога, тому росіяни відкрили на неї справжнє "полювання".

Наприкінці квітня їй дивом вдалося вибратися з селища і врятувати кілька десятків своїх тварин: собак, папуг, білок, хом'яків, черепах і декоративних жабенят. Після втечі з окупації Ковалець подалася в Криворізький ТЦК, але спочатку їй відмовили в мобілізації. Зоя влаштувалася в одну з міських лікарень Кривого Рогу. Вона - медсестра за освітою, багато років працювала в хірургічному відділенні Високопільської лікарні.

Узимку 2023 року жінку викликали в територіальний центр комплектування.

– Ви не передумали мобілізуватися? – запитали в ТЦК.

– Звісно, ні, – відповіла Зоя.

Зараз вона служить старшою медсестрою в медичній роті 47-ої бригади "Маґура". За останні три роки Зоя працювала на Запорізькому та Донецькому напрямках. Нині служить на Північно-Слобожанському.

На фронті з нею завжди талісмани від сина і невістки — іграшкова білочка і брелок у вигляді піксельного котика. Позивний військової — "Кіборг". Старша сержантка отримала цей псевдонім у молодості, бо вона — затята байкерка і навіть на фронті ганяє на мотоциклі. Без РЕБу, але з аптечкою.

"Коли наша бригада була на Запорізькому напрямку, в мене була невелика колекція бандан, які я міняла залежно від настрою. Хлопці називали мене і Бандана, і Мама-марихуана, і Мамка, і Тьотка, і Бабка. Але "Кіборг" – основний позивний", — усміхається старша сержантка.

Буває настільки великий потік поранених, що немає часу сьорбнути води. Трапляються і кумедні ситуації.

«Якось хлопчик під наркозом запитав у мене: "Що ви робите сьогодні ввечері?" Це насмішило весь стабпункт. Ще був один цікавий момент. Ми хотіли переодягнути пораненого, бо весь одяг скривавлений, а він кричав: "Не викидайте труси, то мої щасливі. Не бракує, звичайно, і гірких випадків. Завжди боляче втрачати хлопців», - каже медикиня.

Основна маса поранень – ампутації. Хлопці йдуть «конвеєром».

«Коли закривала очі, бачила руки, ноги, руки, ноги, руки, ноги... Це дуже важко. Серед бійців було багато молоді. Часом нахилялася до пораненого щось запитати, а він до мене: "Мамка...". І мені те "Мамка" ножем по серцю, бо думаю про їхніх матерів».

Троє онуків дуже пишаються нею. Кажуть: "Бабуся – герой". Саме в їхніх  очах Зої не хочеться впасти «писком у грязюку, щоб не було соромно».