Сьогодні в останню путь провели Романа Клименка та Дмитра Облога, чиї життя обірвав російський дрон

Роман  15 років відпрацював на виробництві, Дмитро – усього два. У той чорний ранок вони не встигли – дожити і домріяти. Російський шахед вдарив прицільно, разом обірвавши їх життя  на робочому місці.

Наслідки прильоту на власні очі бачив голова Тернівської райради Сергій Кушнір. Каже, обидва  хлопця загинули на місці.

«Їхня робота була абсолютно мирною – вони  возили руду, коли в їхній тепловоз прилетів реактивний шахед. Це були дуже досвідчені і гарні спеціалісти.  Їм би жити і жити… Щиро сумуємо разом з їхніми рідними, близькими. Подяка батькам, що виховали таких синів».

Відповідальний, тихий, спокійний,  сором‘язливий, - характеризує Дмитра начальниця вантажної служби  цеху зовнішнього залізничного транспорту ПівнГЗК Софія Бондаренко.

«Мій син вчився разом з Дімою. А я  працювала в одному цеху. Бачила цього хлопчину щодня – як навчався,  піднімався на тепловоз,  волонтерив.  Така гарна дитина була. Рома – той планував створити сім‘ю, мав наречену, мріяв. На нього завжди можна було покластися – надійний,  дуже грамотний фахівець. Ми такі щасливі були за них, бо ця дівчинка теж з нашого цеху.  Їм би жити, ростити дітей , але …», - зривається у жінки голос.

«І Дмитро і Роман й зараз у мене перед очима, бо закінчили один коледж, щоправда, у різні роки, - важко підбирає слова  викладач спеціальних дисциплін закладу Андрій Тимошенко. – Такі талановиті хлопці були. Обоє тягнулися до знань. Я не можу передати словами той відчай, коли ми дізналися страшну новину. Я викладав у них «Електричні машини і електричний рухомий склад».  Роман – один з моїх перших учнів. Пам‘ятаю його теплу посмішку, часто зустрічав хлопця на ровері, коли він їхав».

Дмитро Облог прийшов до коледжу після Тернівської гімназії. Дитина – з багатодітної родини, дуже вихована і  чуйна, - згадує  класна керівниця Надія Худан.

«Він був дуже активним – брав участь в науковому житті коледжу, конференціях, олімпіадах. Завжди з розумінням ставився до людей старшого віку, одногрупників. Мріяв вступити до  Харківського університету залізничного транспорту. Але не судилося. Не встиг пізнати перше кохання, створити сім‘ю. Вгамувати цей біль дуже важко. Він так любив свою роботу і залишився там назавжди. Вічна пам‘ять», - тихо каже  пані Надія.

Роман Клименко мав пристрасть до спорту.  Футбол, волейбол, баскетбол  – це була його стихія.  А ось Дмитро більше цікавився  історією. У 2021 році студент став переможцем регіональної олімпіади із всесвітньої історії, - розповідає його викладач і заслужений тренер України з армрестлінгу  Сергій Карачун.

«Говорити про наші втрати – невимовний біль.  Ми втрачаємо молодих, найкращих не лише на полі бою, а й у мирному життю. Обидва хлопця були  активними, вольовими, сміливими. Такими залишилися в нашій пам‘яті назавжди.  Дмитра я готував до олімпіад особисто. Дуже ерудований, цілоспрямований був студент».

Чотири роки поряд з Дмитром вчилися  його одногрупники.  У їхній пам‘яті  добрий, чемний і безконфліктний хлопчина  назавжди залишився  завзятим книголюбом.

«Він дуже любив історію України, багато читав,  тягнувся до науки. Це була настільки інтелігентна і світла людина. Шкода, що так сталося. Діма на це не заслуговував», - гірко говорить  староста групи Максим.

Два молодих життя, дві долі, які назавжди перекреслила війна.  Світла пам‘ять невинним людям, яких убила росія.