Став на захист України з першого дня війни. У Кривому Розі поховали добровольця Артема Петрика

ЖАЛОБА
04.08.23 - 16:55

На Центральному кладовищі, у секторі почесних поховань, відсьогодні спочиває Артем Петрик. Криворіжець до повномасштабної війни був будівельником. Але коли жорстокий ворог почав нищити Україну, відразу став до лав ЗСУ, аби зупинити окупанта. Чоловік воював чи не на всіх гарячих напрямках фронту. 26 липня він поклав за Україну життя.

Героєві було лише 37 років. Останній бій воїн прийняв поблизу Кремінної на Донеччині. Його рідний дядько говорить:

«Це була найкраща людина в світі. Найдобріший. З першого дня війни боронив Батьківщину – служив зі своїм братом у Нацгвардії. Був добровольцем. Воював на Херсонщині, Харківщині, Донеччині, Запоріжжі. Представлений до нагороди – має бути визнаним Героєм України посмертно…»

 

Брат воїна – нині на передовій боронить нашу землю.

 

Родина Петриків у глибокій скорботі проводжає на вічний спочинок любого сина, коханого чоловіка, люблячого батька для 11-річної донечки.

 

Близькі та друзі важко добирають слова – сльози закривають очі, ятрять душі.

 

Ганна, подруга та кума Артема, каже, що він був для її чоловіка наче брат, а згодом став рідним і для неї.

«Дуже добра людина була… Ніколи не чула від нього слова «Ні», завжди був радий допомогти. Займався парусним спортом, ходив в туристичні походи. Мав багато друзів, захоплень…», - згадує Ганна.

Далі говорити надто важко, спогади обертаються болем…

 

Класна керівниця Артема, Надія Григорівна, пишається тим, що була вчителькою Героя впродовж семи років у 26-й школі.

«Радісний, веселий, завжди усміхнений, з почуттям гумору, правдолюб і борець за справедливість…», - характеризує учня педагогиня.

Запевняє: пам’ять про його подвиг передаватиметься з покоління в покоління.

«Слава нашому Герою!» - зривається з її вуст.

Ярина, подруга дитинства, ділиться з нами згадками щасливого мирного часу.

«В кожному моєму дитячому спогаді є Тьома. Він був однокласником мого брата. В дитинстві разом ходили до школи, гралися у дворі, майже щодня разом вечеряли, дивилися кіно. Він був наче другий старший брат. Його загибель – не лише велика втрата для близьких і друзів, це велика втрата для всієї нашої держави. Війна забирає у нас найкращих хлопців, які могли бути для держави корисні…»

 

Гучні звуки пострілів линуть в небо. Це віддає останню шану воїнові почесна варта. Криворіжець спочиватиме у рідній землі, яку так самовіддано захищав.

«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»

Читайте також: