Світла дитина, якій би ще жити й жити. Криворіжці провели за небокрай 20-річного Івана Гамоліна

Йому було лише 20, але відвагу цей парубок мав взірцеву для багатьох дорослих. Захищати свою родину й Батьківщину він пішов у 19, добровільно підписавши контракт із ЗСУ. Попри юний вік, дослужився до звання старшого солдата. Воював навідником 1-го кулеметного відділення легендарної 93-ї бригади «Холодний Яр». Був там, де щоденно гаряче. 5 червня Іван загинув біля села Андріївка Бахмутського району.

Пані Світлана знала Іванка з дитинства, дружила з його батьками.

«Дитина вирішила у 19 років захищати свою країну. Дуже він молодий був для такого бойового шляху, але пішов добровільно. Чуйний був, гарний хлопчик. Знаю, що він пройшов навчання у Британії, а після того його відправили на фронт. У нього ще є молодша сестра. Мав і кохану дівчину, з якою мріяли побратися, але... не встигли», - сумує криворожанка.

Геннадій – товариш Іванового батька. І працювали разом, і дружили.

«Я Ваню знав змалечку. Яка ж гарна дитина! Прослужив він близько року. Достойно захищав нашу Україну. Дуже жаль, що так трапилось. Цьому хлопчику ще б жити і жити…», - зривається голос чоловіка.

Від криворізької влади рідним Івана вручили його посмертну відзнаку «За заслуги перед містом» - з подякою за мужність і героїзм, які їхній син виявив на фронті. Військові провели побратима збройним залпом і передали батькам синьо-жовтий стяг. За це державне знамено, за наші мирні світанки, за майбуття української нації молодий боєць поклав своє життя.

Цінуймо цю самопожертву! Вічна пам'ять, честь і шана!