У 75-й криворізькій гімназії вшанували полеглого захисника Дмитра Савченка

Рідні, однокласники Дмитра й шкільна спільнота зібралися біля пам’ятної дошки, щоб розділити світлу згадку, душевний біль і пошанування воєнного подвигу нашого земляка.  

За спогадами матері Дмитра, він був дуже чуйним, любив свою родину: дружину і батьків. Був світлою людиною, любив тварин.

«Це моя єдина дитина, і він обрав цей шлях. Казав: "Мамо, якщо мене призвуть, я не буду ухилятися, я піду". Так і зробив. Він воював, потім 2 роки був безвісти зниклим, а в лютому за експертизою встановили його особу, і ми змогли його поховати. Тепер моя дитина тут, на своїй рідній землі», - горює мати Вікторія Савченко.

Класна керівниця Лідія Левуцька пам’ятає, що Дмитро з юного віку вирізнявся добротою, талантом та неймовірним почуттям гумору. Був душею компанії. А з восьмого класу почав танцювати і робив це вправно.

«Це був король вальсу, танго і шкільної команди КВК. Він носив дівчатам рюкзаки, бо дуже хотів їм допомогти. Не було такої справи, в якій би Дмитро не брав участі: був і ведучим усіх свят, і капітаном пожежної команди», - лагідно згадує учителька.

Наші діти мають пам'ятати своїх Героїв - хлопців, які не прожили те життя, яке їм належало прожити, які не народили дітей і покинули самотніми матерів та дружин, - кажуть педагоги. До меморіальної дошки поклали квіти. Тепер Дмитро з портрета пильнуватиме спокій шкільного дитинства. За цей дитячий сміх під мирним небом України він і віддав своє життя…