У 93-й гімназії відкрили меморіальну дошку на честь випускника Едуарда Чуприни

У  доросле життя з подвір'я рідної школи Едуард вирушив у 1984-му році. По закінченні гірничого електромеханічного технікуму працював у «Кривбасвибухпромі». Створив родину, виховав доньку, був опорою літніх батьків. У березні 2023-го став до лав захисників України. Важкі бої поблизу Краматорська та Бахмута, вогненні дороги Луганщини та Харківщини вартували йому здоров'я.

Молодший сержант Едуард Чуприна помер в наметовому містечку  селища Орловище. Бойова травма призвела до легенево-серцевої недостатності. Серце героя зупинилося 7 березня 2025 року.

Меморіальну дошку на фасаді школи відкрили батьки. Мати воїна вклонилася всім, хто продовжує боронити Україну - так, як це робив її син.

Квіти від учнів та педагогів, керівництва Покровського району - перед портретом. Живий погляд та варті поваги вчинки Едуарда - у пам'яті людей.

«Ця дитина виросла на наших очах. Був дуже гарний хлопчик. Уважний  до людей, турботливий  до батьків. З усіма дружив, мав товариський характер. Низькій уклін батькам, що виховали такого сина», - каже сусідка Світлана Шевченко.  

Пані Олена - теж сусідка родини. Говорить, Едуард був підтримкою для всіх.

«Поважний до старих людей, він увесь час нас провідував. За час служби двічі був у відпустці , завжди заїжджав до мого чоловіка, бо вони разом працювали, дуже добре зналися. Він завжди допомогу пропонував,  навіть, коли вже сам служив», - згадує жінка.

Відлік земного життя Едуарда Чуприни зупинився у 55 років. Заради того, щоб життя в Україні і в його місті - тривало.

«Треба, щоб діти, які вчаться в тій школі, знали, яку ціну сплачено за те, що вони  живуть, навчаються, спілкуються зі своїми друзями», - впевнена пані Світлана.