У Кривому Розі провели в останню путь нацгвардійця Руслана Бережного

Руслан  добре розумівся на війні.  З 2015 року брав участь в АТО. За надзвичайну хоробрість в  2016 був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».

У складі ротно-тактичної групи військової частини 3011  чоловік прибув на чергову ротацію до Маріуполя 8 лютого 2022-го.  Повномасштабне вторгнення зустрів тут же - у місті Марії.

Росіяни заблокували Маріуполь миттєво, українські війська були відкинуті на територію Азовсталі, яка  стала для них останнім прихистком, коди ворог ніяк не міг дістатися, тому нещадно стирав з лиця землі.

Авіаудар 11 травня став фатальним. Руслан не вижив. Один з побратимів спустився потім у руїни бункеру, щоб зібрати тіло Героя  - із сподіваннями, що колись його повернуть додому і рідні зможуть поховати Руслана з шаною.

Сьогодні ця надія справдилась. На щиті нацгвардієць повернувся  на рідну землю 7 лютого 2026 року. Рівно 4 роки тому він виїхав на останню в своєму житті ротацію.

Рідні, друзі, побратими скорботним колом зібралися сьогодні в Свято-Миколаївській церкві, де віддали захиснику Маріуполя останню шану.

Ще не виплакані всі сльози, ще не до кінця є усвідомлення шаленої втрати, а рідні  у тузі звертаються до Руслана, як до живого. Бо він і справді живий – у вчинках, безсмертному подвигу, кровній пам’яті.

Перед молодим і здібним чоловіком стелилося насітльки  прекрасне життя, якому він заприсягався віддати всі свої сили. Красуня-дружина, маленька донька, достойна робота.  Але все назавжди  перекреслила війна.  

Поховали Героя на Центральному кладовищі. Над його могилою затріпотів ще один синьо-жовтий стяг, як болісне нагадування  про зламані на злеті молоді життя. Ці хлопці віддали найцінніше, що у них було, аби зберегти майбутнє своїх дітей.

Вічна шана Герою! Низькій уклін!