У Кривому Розі відбувся майстер-клас в межах проєкту "Історія людей - історія речей"

У роботу йшло все: від ґудзиків до блістерів, від таблеток до старих ключів і деталей іграшок. Мушлі, пластикові кришки та інші дрібниці лягали в панно нових мозаїк. Окрема тема - використані нитки, які у вправних жіночих руках перетворювались у шедеври хатнього затишку.

«Виставка – це результат проєкту, який тривав три місяці. Це історія людей і речей. Хотіли познайомити жінок між собою, надати їм можливість повернути старі речі до нового життя. Адже з банального непотребу можна створити справжні дива», - говорить лідерка ініціативи «Рівні у Кривому» Ольга Костіна.

 

Розрахований апсайклінг на жінок-переселенок і криворожанок.
 

Софія Масенко – майстриня і учасниця виставки. Її донька-волонтерка в‘яже хлопцям на фронт шкарпетки і пояси. А із залишків пряжі робить неймовірні речі.

«Нашому знайомому з позивним «Кантрі» вона зробила конячку з банджо, то він був у шаленому захваті, неймовірно щасливий. Відчував себе, ніби йому зробили якийсь величезний подарунок», - ділиться Софія.

 

У такому форматі це її перша виставка, але криворіжці давно знайомі з майстринею – вона постійна учасниця міських ярмарків.

«Завжди пропагую не викидати старі речі, а створювати з них нові. От дівчата зробили картини, то я від них просто в захваті», - емоційно відгукується майстриня.
 

Ідея виставки народилась, як творчий підсумок майстеркласів, який започаткували «Рівні у Кривому». Одне з занять запропонували провести художниці, фотографині і педагогині музшколи №4 Владиславі Бондаренко.
 

«Для мне складно не створити образ, бо як професіоналка і художниця я це вмію, а зберегти його потім таким, як я задумала. Бо деталі технічно щось змінюють. Як показав досвід, ученицям майстеркласу це вдалося легко. За два дні впорались і виклали готові роботи. Власне техніка апсайклінгу, де використовуються метал, пластик, зламані заколки, ґудзики і пластиковий посуд, це був спосіб подолати тривогу і стрес від воєнних дій. Люди зараз втрачають житло, а наша практика – спосіб надати друге життя тому, що зламане у твоєму житті».
 

Майстрині зізнаються, що отримують справжнє естетичне задоволення, коли з мотлоху складають новий образ. Це схоже на давнє японське мистецтво кінцугі, коли замість приховування тріщин, майстри підкреслюють їх, перетворюючи розлом на витончений декоративний елемент. Як твердження того, що завжди є світло в кінці найтемнішого тунелю.