У Великій Олександрівці поховали убитого російським дроном Максимка і Едуарда Разлогів

На похованні – родина загиблих, односельці, друзі, ДСНСники, представники Академії «Кривбас». Люди почорніли від смутку: смерть хлопчика та його тата колючим жалом впилася в серця всіх присутніх.

«Це таке велике горе. Максимко перейшов у 3-ій клас, таке янголятко, ще жити й жити. Дитина була позитивна, активна, творча й талановита. Показував себе з різних боків, розвинений був хлопчик, - згадує односелиця Оксана Мороз. – Добре знаю цю родину. Едуарда теж знаю лише з позитивного боку, ми зустрічатися на футбольній секції, на сімейних турнірах. У Максима є ще старша сестричка, 10-класниця, теж талановита дівчинка. Ми тут всі рідні, одне одного підтримуємо, всіх діток знаємо. Я й сама - мама, тому мені так сильно болить».

Максим був веселий і нікого не боявся. Я з ним дружив, - розповідає нам Андрійко Лепський, товариш загиблого хлопчика. - У футбол з ним грали, гуляли разом. Я Максима знаю з самого малечку. Мені про його смерть друг написав, я йому спочатку не повірив».

Вражений трагічною загибеллю маленького вихованця Сергій Довгий, тренер футбольної академії U8, U7, U6. Максим займався у «Кривбасі» пів року. У першій же товариській грі забив аж три голи.

«Я пам'ятаю його очі. Спочатку він переживав дуже сильно. Потім ми з ним поспілкувалися. Кажу: "Макс, я також переживаю, але все буде добре". Він посміхнувся, і хлопці прийняли його добре. Він завжди був усміхнений, веселий, класний хлопець. Наша команда багато втратила», - каже тренер.

Любила хлопчика і його перша вчителька Вікторія Головко. За розум, талант, артистичність. Максимко гарно вчився, мав життєвий стрижень. Уже з першого класу, якщо він з чимось був не згоден, то скаже про це і запропонує купу ідей. Міг навіть учителям доводити власну точку зору. Виріс би цікавою особистістю, - журливо каже учителька. Мама й тато дуже його любили, старанно добирали школу. Батько брав з собою на риболовлю, забирав з тренувань.

«Не повинні діти помирати. Не повинні! Дуже не хочеться бачити ці маленькі труни, маленькі тіла. Вибачте», - плаче вчителька.

Батько хлопчика, Едуард Разлог, служив у ДСНС, завжди підтримував сина, був активною людиною. Товариський і чуйний чоловік. Рятувальники прийшли провести свого колегу в останню путь. Володимир Захаренко керує 2 ДПРЗ ГУ ДСНС у Херсонській області. Згадує: Едуард прийшов до них на роботу у квітні 2023 року, одразу після звільнення Великої Олександрівки від окупантів.

«Раніше він працював водієм, а потім до нас прийшов. Він дуже хотів пришвидшити перемогу і бути корисним державі. Ще й на футбольних тренуваннях ми часто бачились, і відпочивали разом. Відповідальною був людиною, мав чудове почуття гумору, жартував, одразу завоював довіру в колективі. Якщо потрібна допомога, обов'язково прийде. У нього прекрасна дружина Ірина і двоє діточок: старша Даринка і синок Максим, який, на жаль, загинув разом з Едиком».

Біля цвинтаря, де знайшли вічний спокій тато з маленьким сином, поле всіяне соняшником. Здавалось, що від гіркого розпачу людей навіть великі сонячні голівки схилились у жалобі. Світла пам'ять Максимкові та його батькові. Добре, що вони були серед нас, тяжко, що так рано пішли. Хай не буде прощення катам…