«Він залишився у Маріуполі, щоб захистити нас від ворога». Родина полоненого на Азовсталі криворізького гвардійця чекає на повернення героя  

Ще за тиждень до повномасштабного вторгнення, 6 лютого, Юрій приїхав на ротацію до Маріуполя, охороняв із побратимами один із блокпостів. Згодом хлопці приєдналися до полку «Азов», з яким мужньо тримали оборону міста й потім потрапили на Азовсталь.

8 квітня Юрій отримав наскрізне поранення грудей і ноги від рашистського снайпера. Виходити з бункера через травми не міг, тож надсилав рідним повідомлення через побратимів. Але за місяць зв’язок із військовим зовсім зник. 

«Останній зв’язок з ним був 14 травня, з чужого телефону. Він надіслав SMS, написав лише, що все гаразд, що коли буде можливість, подзвонить. І взагалі, він же мене постійно беріг, казав, що все добре - п’є каву біля моря. Після Азовсталі він ще місяць був в Оленівці. Потім його вивезли, а куди - невідомо», - розповіла мати гвардійця Лариса Никитчик. 

За цей час куди тільки рідні не зверталися - на «гарячу лінію» Національного інформаційного бюро, до Червоного Хреста, військової частини. Але поки що жодної інформації про Юрія ніхто надати не може.

Під час останнього обміну полоненими, 22 вересня, криворізького гвардійця, на жаль, не повернули. 

«Юра зі своїми побратимами з в/ч 3011 та 21-ї окремої бригади мали можливість покинути Маріуполь у перші дні повномасштабного вторгнення.  Але вони цього не зробили. Вони не покинули свої позиції і залишилися до кінця захищати Маріуполь, Україну й усіх нас від ворога…Ми усі радіємо, що повернули 215 мужніх захисників і захисниць. Але у полоні залишилися ще сотні хлопців і дівчат…Юру не обміняли. Тому ми просимо розголосу, щоб допомогти йому якомога швидше потрапити додому», - закликає невістка бійця Єлизавета Гулак.