Воював відважно, не впадав у розпач. Кривий Ріг віддав шану захиснику Леоніду Савєльєву

ЖАЛОБА

07.09.23 - 13:41

Нині Кривий Ріг віддав останню шану вірному сину України – захиснику Леоніду Савєльєву. Бійця вважали зниклим безвісти з 6 квітня 2022 року. Згодом надійшло підтвердження про його загибель, і лише тепер Леоніда змогли поховати у рідній криворізькій землі.

Герой загинув біля селища Новотошківське на Луганщині.

«Коли ми зайшли у це селище, від нього майже нічого не залишилося, бої тривали на околицях. Ворог сконцентрував там найпотужніші свої сили: тривав цілодобовий артобстріл, по нас працювали і з вертольотів, і з літаків. Це були важкі бої. З 27 лютого ми з ним служили в механізованому батальйоні 17-ї танкової бригади, разом були і в піхотному підрозділі, займались окопною роботою, намагалися стримувати ворога. Це була смілива, відважна й мужня людина. Мене вражало, що він був холоднокровним і витривалим, ніколи не впадав у паніку й розпач. На жаль, він не зміг уберегти своє життя», - з сумом розповідає Дмитро, побратим криворізького воїна.

До війни Леонід працював гірником на шахті імені Фрунзе рудника «Суха Балка». Мав родину, виховував синів та захоплювався рибальством і паверліфтингом.

«Це була спокійна дитина, я могла залишити на нього молодшого сина. Леонід був допитливий до техніки: мотоцикли, машини. Дуже любив готувати, дивував нас модними рецептами. Перші суші для сім’ї саме він приготував. Гарно танцював, мав багато друзів. Дорослим почав ходити в спортзал, на штангу, виставляв у соцмережах свої досягнення. У 2014 році ми його не пустили на війну, був дуже худенький. А на початку великого вторгнення я його вже відпустила. Сказала: "Синку, ти повинен захищати країну". Він пішов на фронт добровольцем, а вже потім прийшла повістка», - ледь стримує ридання мама Леоніда.

Хлопець за освітою був кухарем-технологом, а після одруження пішов працювати на шахту. І тут не зупинявся на досягнутому, закінчував все нові й нові курси, дійшов до професії прохідника.

Рідні кажуть: любив свою родину, був турботливим батьком.

«Ще змалку був гарним і привітним хлопчиком, на свята нас вітав завжди, - згадує Ілля, родич Леоніда. - Страйкбол любив, рибалку, дружню чоловічу компанію. Порядний був, чесний і мужній. Коли він зник на передовій, ми шукали його побратимів, і вони нам розповіли, що Льоня допомагав евакуювати поранених і знову повернувся на поле бою».

Тепер наш захисник приєднався до небесного війська. Вічна слава Герою-оборонцю!