Врятував 4-х бійців. У Кривому Розі поховали добровольця 129-ї бригади Андрія Аніцоя

ЖАЛОБА
26.10.23 - 12:54

21-го жовтня біля с.Степове під Авдіївкою обірвалось життя нашого земляка, добровольця 129-ї бригади Андрія Аніцоя.

55-річний Андрій Анатолійович із перших днів війни пішов добровольцем захищати Вітчизну. Служив старшим сержантом, командиром 2-го стрілецького відділення 3-го батальйону 2-ї стрілецької роти. Криворіжець загинув під час ворожого обстрілу на Донеччині. Він особисто врятував життя чотирьох побратимів.

 

Віддати останню шану Герою з фронту приїхав побратим на псевдо «Чемпіон».

 

«Андрій був Героєм до самого кінця. Він був командиром відділення. Коли хлопці вагалися, то казав: «А хто ж захистить нашу державу, хто вборонить наші сім’ї, наші міста? Хто це буде робити, як не ми?» І хлопці йшли за ним, любили його. Андрій і сам був поранений, але іншим надавав допомогу, врятував 4-х хлопців зі своєї роти. Останній бій він прийняв під Авдіївкою, с.Степове. Хлопці 2 тижні мужньо тримали той напрямок, багато наших полягло. Росіяни зосередили там ледь не всю свою армію: артилерію, танки, БМП. Вони зовсім не шкодують своїх людей, то для них м'ясо. Багато їх там залишилось», - ділиться військовий.

 

З гордістю й болем розповідає про батька син Олександр.

 

«Тато був прикладом для мене в усьому. Це найкраща людина, яку я знав, чутлива, добра. Нікого не кидав на полі бою. Хочу бути таким, як він. Батько усвідомив свій обов’язок захищати родину й Батьківщину. У 2022-му він будував цех у Маріуполі, і як тільки виїхав звідти, одразу ж подався у ТРО. За 2-3 дні після вторгнення вже став на захист міста. Будував фортифікаційні споруди на Криворіжжі, біля Інгульця боронив підступи до Кривого Рогу, а потім їх перекинули далі, на Запорізький напрямок. Останнім часом тато воював під Авдіївкою, вони у 129-й бригаді тримали оборону на першій лінії», - згадує Олександр Аніцой.

 

До війни Андрій Анатолійович працював будівельником-монтажником у КБК, будував цехи й заводи. Міг би мати спокійну старість у колі внуків, якби не навіжена орда.

 

Важко стримувати скупі чоловічі сльози другу загиблого, Олександру.

 

«Ми дружили з дитинства, тренувалися разом, займалися боротьбою. Завжди були разом, допомагали один одному. Андрюша був кращим із людей, гарним сином, товаришем і батьком. Він уже заробив пенсію, міг би відпочивати і чекати на онуків, але він пішов захищати свого сина і нас усіх, хто не може цього робити. Слів не вистачає, сльози перекривають дихання», - побивається за другом пан Олександр.

 

У секторі почесних поховань Герою віддали останню шану й військову честь. Священник відспівав воїна, який пішов на вічний спочинок, гідно виконавши свій чоловічий обов'язок.

 

Вічна пам’ять хороброму захиснику України!

 

«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»

Читайте також: