Втаємничений у мову скіфських курганів. Сьогодні день пам’яті Бориса Мозолевського

Мозолевський - керівник експедиції, яка, серед іншого, дослідила відомий скіфський курган Товста могила та відкрила славнозвісну золоту пектораль.

Це одна з найяскравіших постатей у сучасній історії та культурі Придніпров’я. І хоч він – не уродженець Дніпропетровської області, не був постійним її мешканцем – він наш земляк. - libr.dp.ua

А вже того, що зробив Борис Миколайович для Дніпропетровщини, розкопавши і дослідивши стародавні кургани, явивши світові скарби матеріальної та духовної культури скіфів, ніякими мірками не виміряєш.

Сама лише славнозвісна золота пектораль, яка уславила наш край і Україну, чого варта! А які ж поезії присвятив він неозорим придніпровським степам! І як він любив ці степи!

Біографія Бориса Мозолевського вже достатньо вивчена і описана. Життя його не було легким і безхмарним. Усього випало в нестримному бурхливому житті поета від Бога і археолога від Долі. 

Народився 4 лютого 1936 року в сім’ї колгоспників у селі Миколаївка Веселинівського району на Миколаївщині. 

1964 року Борис Мозолевський закінчив університет. Відбувши сезон на розкопках Страшної Могили поблизу міста Орджонікідзе (нині Покров), повернувся до Києва.

Тут працював у Палаці піонерів, керував археологічним гуртком, писав вірші, відвідував молодіжну літературну студію при видавництві «Молодь», готував до друку нові книжки. Крім усього іншого, Борис Миколайович вже мав сім’ю. Здавалось би, повна ідилія молодого й перспективного громадянина. Але знову його життя дало крутий розворот...

Наприкінці 1965 року Борис Миколайович організував вечір, присвячений поетам-шістдесятникам: Іванові Драчу, Дмитрові Павличку, Василеві Стусу. Ці поети були владі як більмо в оці, популяризувати їхню творчість суворо заборонялось. Вже другого дня потому Мозолевського не тільки звільнили з роботи, а й узяли під нагляд КДБ як неблагонадійного.  

І знову він пішов кочегаром на завод, іншої роботи йому просто не давали. І ще він знову взявся за археологічні пошуки, треба ж було годувати сім’ю. 

Мозолевський брав участь у розкопках Гайманової, потім Хоминої Могили, знайшов там цінні пам’ятки скіфської культури. Але вершиною його здобутків стала Товста Могила, яка подарувала своєму дослідникові знамениту на весь світ золоту пектораль. 

Звістка про знайдену Мозолевським пектораль блискавично облетіла весь світ, її фото і описи надрукували усі періодичні видання Європи, Америки, Азії. Згодом стали виходити солідні дослідження цієї та інших знахідок Бориса Миколайовича.

1977 року видання «Кур'єр ЮНЕСКО» весь перший номер присвятило скіфам.

Борис Мозолевський став настільки відомим, що влада побоялась його чіпати. Так він уник арешту.  

У нього ще були нові археологічні знахідки. У вісімдесяті роки XX століття на території Дніпропетровської, Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей, Криму він оглянув більше 60 курганів, серед яких виявив понад два десятки царських. Працював на розкопках відомих курганів Чортомлик і Соболева Могила, де теж знайшов непересічні пам’ятки скіфської культури. Він захистив кандидатську дисертацію, надрукував наукові та науково-популярні видання, видав поетичні збірки, виховував учнів і виступав перед численними аудиторіями. Продовжував працювати – неспинно,  затято, запекло.

Борис Миколайович пішов з життя занадто рано, скільки ще він міг зробити, відкрити, написати...

За добро, що робив я на світі,

За усі мої муки й жалі

Я воскресну в тридцятім столітті 

І пройдусь по коханій землі.

По степах золотих і безкраїх,

Де страждаю, люблю і живу,

Де душа, наче птах, завмирає,

Коли падає тінь на траву.

Не реліктом, не родичем бідним, 

Що з далеких доріг заблукав, –

Я прийду до вас гордо і гідно, 

Бо для вас я цю землю плекав...

Врятувавши її від пожежі,

І утвердивши братство земне,

Ви в оцім подніпровськім безмежжі

Обніміть, наче брата, мене.