"Я хочу докричатись до світу", - авторка постера "Вагітна Україна", криворізька художниця Інна Ліньова

Художниця дала інтерв'ю нашим журналістам і відверто розповіла, як вона пропустила крізь серце той невимовний біль і жах від кровопролиття і руйнувань, які принесла на нашу землю росія.

"Зі мною сталося те саме, що й із кожною свідомою людиною: я місця собі не знаходила, був неймовірний стрес. Я не могла спати, слухала новини і чекала, коли ж усе закінчиться. Просто судомою зводило. Я - з дитинства художниця, мистецтво мені лікує, я знаходжу в ньому гавань, де можна себе обновити. Але у стані війни я не могла цим займатися. Я почала думати, як же я можу помогти. Відчувала безсилля і відчай. Я писала сенаторам, щоб закрили небо, намагалась докричатись до росіян, які не розуміють ситуацію, й усвідомила, що нічого з цього не працює. І раптом я згенерувала такий образ, який допоміг втілити мої відчуття", - розповіла Інна Ліньова.

Так, за допомогою комп'ютерної графіки, виник образ України у вигляді вагітної жінки, у лоні якої дитина - Земна куля, яку вона плекає, закриває від бомб, захищає собою ціною власного життя. Щемкий і красномовний постер знайшов відгук у тисяч людей.

"Мене знайшли американські волонтери і запитали, чи можу я поділитися цим твором, щоб допомогти Україні. Вони друкували постер, продавали його, і ці гроші перераховували Україні. Я відчула, що й мій маленький внесок може допомогти моїй країні, яка так страждає від болю і ран", - каже мисткиня.

 

Інша робота художниці - Голуб або Птах надії, який зараз уособлює Україна, несе в собі.
 

"Цей образ я показала друзям, і вони запропонували виготовити значок і поширювати його для продажу. Я віддавала його людям безкоштовно, а вони з вдячності вносили кошти на рахунок благодійної організації "Разом". Тобто американці добровільно перераховували гроші на підтримку України. З болю народжується багато робіт: я побачила наші зруйновані церкви і намалювала їх. Я хочу достукатись, докричатись. Одна з останніх моїх робіт - дзвін, який своїм набатом ніби будить весь світ, щоб він знав, що Україна просить уваги і допомоги", - ділиться наша землячка. 

Художниця щиро побажала миру нашій країні і рідному місту. Кривий Ріг вона згадує з ніжною теплотою, з якою може асоціюватись лише батьківщина.

"Кривий Ріг - це все моє життя, я там народилася, там минули юність і зрілість. Закінчила вечірню художню школу на Соцмісті, дуже любила парк Правди (імені Федора Мершавцева) і стару частину міста. Мене приваблювали кар'єри, їхня міць і текстура, рельєф і світло - ця особливість нашого міста, символ. Я працювала на Південному ГЗК художником-оформлювачем і минаючи заводські споруди, любила вдихати запах, звук і ритм нашого міста. Він і досі зі мною. Це асоціація з Кривоми Рогом. Я працювала у майстернях Художнього фонду України, де мене оточували талановиті художники Козловський, Кудря,  Дубцова, Сорокін і багато інших. Згодом стала членкинею Спілки художників України. Ми вели активну діяльність у міському виставковому залі", - згадує пані Інна. 

Довідково. Криворізька художниця Інна Ліньова народилася 18 травня 1959 року у місті Кривий Ріг. Закінчила Свердловське художнє училище та Уральський університет. Живописиця, графік. Створювала тематичні композиції в авангардному стилі. Член Національної Спілки Художників України (1995). Брала участь у виставках з кінця 1990-х років. Персональні виставки - в Єрусалимі (1999-2001). Основні твори: «Кругообіг» (1992), «Метаморфози» (1993), «Інна в Седневі» (1994), «Погляд у минуле», «Материнство» (1995), «П'ятниця. Вечір. Нью-Йорк» (2000); «Мегаполіс» (2010); проект "In-S" (2009).