"Ядерні" жінки України. Красуні й розумниці Державного науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки

Мовляв, якщо народилась дівчинкою – маєш «церкву-дітей-кухню». Досить із тебе. Але таке твердження не про Україну. Принаймні, не про теперішню Україну. Адже вона – Батьківщина успішних, цілеспрямованих, високоосвічених, розумних і сміливих жінок, які не бояться жодних викликів, навіть у таких суто чоловічих царинах, якими є енергетика і наука.

Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки (ДНТЦ ЯРБ) – наукова установа, яка об’єднала під своїм дахом фахівців, що несуть відповідальність за ядерну безпеку та радіаційний захист. Серед цих сміливців – 48 відсотків становлять жінки. Вони пишуть наукові роботи, беруть активну участь у розробці та удосконаленні нормативної бази із безпеки ядерних об’єктів, працюють над диверсифікацією свіжого ядерного палива, опрацьовують механізми удосконалення безпеки АЕС.

Які ж вони, жінки науки ДНТЦ ЯРБ, розповідає прес-служба установи.

Кожна з цих жінок обрала свій шлях ще у юності. Незважаючи на те, що час від часу декому з них доводилось чути сексистське: «Ти ж дівчинка, а воно тобі треба?», твердо йшли до мети. І завжди намагались бути найкращими, ставили високі цілі і досягали результатів.

Ганна Мелешко, начальник лабораторії супроводу звітів з аналізу та переоцінки безпеки ядерних установок відділу аналізу експлуатаційної безпеки АЕС, почала поєднувати навчання та роботу у галузі ядерної безпеки ще на останньому курсі інституту, а вже за два роки розпочала трудову кар’єру у ДНТЦ ЯРБ. Відтоді минуло майже 11 років.

У технічних вишах того часу навчалось достатньо дівчат, але нині небагато з них працюють за професією: «На нашому потоці було п’ятеро дівчат. Мені відомо, що одна працює в НАЕК «Енергоатом», інша – на підприємстві, яке займається продажом вентиляційного обладнання, а ще одна – в Німеччині в Areva», – розповідає Ганна Мелешко.

Кіра Єфімова, начальник відділу аналізу надійності систем контролю та діагностики, у сфері ядерної безпеки з 1983 року, одразу після закінчення навчання на теплоенергетичному факультеті Київського політехнічного інституту. Перша робота у Інституті «Гідропроект» теж була не надто «жіночою», адже займалася проектуванням автоматизованої системи управління технологічними процесами реакторів РБМК, які експлуатувалися на Чорнобильській, Смоленській, Курській електростанціях. І, попри на стереотипи, жінок у колективі було достатньо.

Юлія Балашевська працює у ДНТЦ ЯРБ лише 8 місяців на посаді начальника лабораторії радіаційних технологій відділу радіаційного захисту, проте у сфері радіаційного захисту її стаж уже налічує 10 років. Вона – продовжувачка династії атомників, адже її батько працював у сфері ядерної енергетики, служив на атомному флоті, пізніше працював на АЕС. Помітивши у доньки нахили до точних наук, порадив розвиватися саме у цьому напрямку.

Начальник лабораторії аналізу радіаційної безпеки АЕС відділу радіаційного захисту Олександра Слепченко виросла у родині авіабудівельників, однак атомна енергетика їй видавалась цікавішою та й у 1986 році перед галуззю постали нові виклики. Тому, аби обрати такий шлях, слід було мати неабияку сміливість і відчуття особистої відповідальності.

Тетяна Кілочицька, начальник відділення радіаційної безпеки та науково-технічної діяльності ДНТЦ ЯРБ у сфері ядерної енергетики працює із 1995 року. За її плечима - досвід роботи у Держатомрегулювання та МАГАТЕ. Навчалась у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі радіобіології. У групі, окрім неї, навчалось ще троє дівчат, та лише вона одна працює за фахом. Тема радіобіології упродовж тривалого часу була закритою, втім потрібно було вивчати наслідки Чорнобильської катастрофи, аби зрозуміти яким став біологічний світ після неї.

Юлія Єсипенко, начальник відділу міжнародних проектів – людина, що володіє кількома іноземними мовами: французькою, англійською і трохи іспанською, могла обрати значно легший життєвий шлях, аніж робота у сфері ядерної та радіаційної безпеки, але, будучи народженою у Чорнобилі, просто не могла вчинити інакше. У ДНТЦ ЯРБ працює з 2001 року.

Дар’я Дімітрієва, учений секретар ДНТЦ ЯРБ. Навчалась у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «Облік та аудит». Студенткою почала працювати у відділі діловодства ДНТЦ ЯРБ. Згодом – помічницею ученого секретаря, а тоді зробила вибір на користь атомної енергетики та отримала другу вищу освіту у Київському політехнічному інституті.

Олександра Слепченко зазначає: «Поняття «інженер-атомник – жінка» завжди викликало деякою мірою здивування, жінки у цій сфері навіть за кордоном доволі рідко зустрічаються. Звісно, зараз набагато простіше працювати: роки роботи дають про себе знати, суспільство звикає все частіше бачити жінку в таких іпостасях».

Її доповнює Кіра Єфімова: «Часто доводиться спілкуватися із іноземними колегами. Якщо у нас ще не зовсім сприймають жінку як науковицю, то за кордоном жінка-фахівець користується повагою. Мушу сказати, що коли МАГАТЕ (ред. - Міжнародне агентство з атомної енергії) проводить свої семінари, то, запрошуючи учасників, віддають перевагу жінкам».

Нині, на щастя, великої різниці на шляху ученої та ученого немає, хоча, як зазначає Ганна Мелешко, жінці таки доводиться докладати дещо більше зусиль. На думку Олександри Слепченко, «різниця кар’єрного росту жінки і чоловіка звісно є, як не крути. Жінка має набагато більше додаткових обов’язків – сім’я, діти, домашні справи… Чоловікові простіше зосередитись виключно на роботі, тому їм легше зростати професійно і робити кар’єру. Оскільки у пріоритеті, здебільшого, саме кар’єра. Жінці ж треба все встигнути, тому є деякі відставання в часі, однак це не пов’язано із професійними здібностями. Та за наявності великого бажання, відповідних амбіцій, я вважаю, нема перешкод в тому, щоб і жінка була успішною».

Кіра Єфімова зазначає: «Головне – не стать, а професіоналізм, особистісні якості фахівця, відповідальність».

Ганна Мелешко: «Завжди вірити в себе, у свої сили».

Олександра Слепченко: «Непросто давати рекомендацію дівчатам, аби обирали саме такий шлях, бо ж, передусім, робота повинна подобатись. Наша робота дуже різнобічна і не нудна. Якщо жінка хоче обрати для себе цікаву, інтелектуальну і не скучну роботу, то це звісно те, що треба. Є можливість кар’єрного росту і на міжнародному рівні».

Юлія Балашевська: «Будь-яка робота складна, особливо, якщо хочеться досягти успіху. Для цього просто потрібно багато працювати.  Дискримінація може бути присутня всюди: в ядерній сфері так само як і в будь-якій іншій. І на неї не можна списувати всі невдачі – вони можуть бути лише результатом слабкої підготовки чи ліні. Потрібно працювати, бо перш за все – ти професіонал».

Дар’я Дімітрієва: «Це дуже здорово – займатись справжньою наукою, коли в тебе в очах горить вогник і ти розумієш те, що робиш потрібні речі. Коли бачиш результат своєї діяльності, це такі чудесні відчуття, наче власну новонароджену дитину на руках тримати».