Як Кривий Ріг виживав після підриву росіянами Каховської ГЕС

- Маємо розуміти, що 75% Кривого Рогу забезпечується водою виключно з Південного водосховища. Іншого джерела водозабезпечення для такої кількості населення і промислових підприємств в місті просто не існувало і не існує до сьогодні, - пояснює Олександр Володимирович. - Тому внаслідок підриву Каховки єдине, що було масштабно порушене – це можливість подачі води з Каховського водосховища і, відповідно, ризик забезпечення водою абсолютно всієї інфраструктури Кривого Рогу разом із населенням. Ми не вірили, що можна настільки глибоко підірвати Каховську дамбу, щоб вода повністю зійшла. Розглядалося багато варіантів, сценаріїв, в яких йшлося про залучення якраз каховської води. Адже на якомусь рівні вона мала все ж таки залишитися. Насправді відбулося найгірше – води в Каховці не стало. Цей варіант ми навіть не розглядали.

Ще до підриву росіянами Каховки, Південне водосховище було максимально повним. Воду набрали своєчасно, адже влітку її багато випаровується, і водозабір саме з цього водосховища є найбільшим.  По факту, запасу питної води для нормального щоденного споживання було на півтора місяця. Тому слід було приймати ключові рішення, яким чином в найкоротші терміни знайти джерело поповнення Південного водосховища, щоб не зупинити подачу води в Кривий Ріг, тому що це, по-перше, населення, по-друге, промислові підприємства.

- Які рішення були прийняті, щоб ліквідувати наслідки екологічного терору росіян для нашого міста?

- Ми зробили проєкти транзиту води з річки Інгулець до Південного водосховища через територію «АрселорМіттал Кривий Ріг». Було задіяно резервне Кресівське водосховище, перекидання води з Південного водосховища через 33-й канал. Ну і, звичайно, розпочато будівництво великого державного проєкту з перекидання води з річки Інгулець в Південне водосховище. Одночасно, разом з цим, за допомогою наших донорів з ЮНІСЕФ, ми працювали над збільшенням діаметрів мереж, які йдуть від Карачунівського водосховища, задля  того, щоб не 25% і не 30%, а трохи за 35% води брати в цей час із Карачунів. Всі проєкти реалізовували одночасно, кожен має свою серйозну особливість, вони були надскладні в реалізації.

- Який проєкт був першим?

- Проєкт АМКР. Місту вдалося оперативно задіяти технічні ресурси промислової інфраструктури, адже з усіма промисловими підприємствами ми працюємо як з партнерами. Добудувавши у найкоротший термін 6 кілометрів мереж і встановивши тимчасову насосну станцію на березі річки Інгулець, в режимі реверсу через територію Арселора і за допомогою їхніх мереж ми змогли  забезпечити потрібне перекидання води. Цей проєкт нам вдалося реалізувати разом з Арселором.  Ми щоденно в режимі тотальної економії брали на рівні 170-180 тисяч кубів на добу з Південного водосховища, але  за рахунок цього водоводу нам вдалося забезпечити   зворотну подачу з Південного водосховища на рівні 60-80 тисяч кубів. Це трошки менше, ніж половина тієї води, яка фактично використовувалася для забору, приготування і подачі в місто. Не треба забувати і про випаровування, яке влітку у спеку забирає із Південного ще 70-80 тисяч кубів. Тому це був один із проєктів, який не допустив такого стрімкого падіння рівня води і дав змогу забезпечити місто водою.  

- Розкажіть детальніше про проєкт з Кресівським водосховищем, який реалізували в рекордні терміни?

- За останні 10-15 років я навіть не чув про щось подібне. Фактично ми розвернули у зворотному напрямку 33-й канал. Це інженерна інфраструктура з Південного водосховища в бік Кресівського. Канал протікає на території мікрорайонів Зарічного, вода з нього подається на північну частину міста. Цей канал технологічний, він більше задіяний під дачні товариства, для поливу тощо.  Він не забезпечував жодного з'єднання між Кресом та Південним. Коли ми залучили до проєкту відповідних спеціалістів, геодезистів, зрозуміли, що на всю свою  довжину, 16 кілометрів, верхній край каналу знаходиться на одному горизонтальному рівні, плюс-мінус 10-15 см на відхилення.

- Наскільки швидко вдалося запустити першу нитку?

- 9 км - за перші три тижні, запустили перші насоси. Цим проєктом Кривий Ріг користувався півтора року для того, щоб підтримувати рівень Південного водосховища і фактично зняти обмеження. Таким чином місту  вдалося забезпечити перекидання з Кресівського водосховища у Південне ще 250-280 тисяч кубів води на добу.

- Які труднощі виникали під час втілення проєктів?

- Певні технологічні складнощі виникли під час реалізації проєкту «Макорти», яке є єдиним джерелом забезпечення води для  Кресівського, з якого перекидалася вода в Південне.  На рівні Мінекології, Державного агентства водних ресурсів були прийняті відповідні рішення, затверджені нормативні документи. Дуже багато технічних рішень обговорювали разом з Міністерством інфраструктури, з Державним агентством відновлення. Безпосередньо комунікацію організовувала наша Рада оборони міста, особисто Олександр Вілкул, позаяк питання мали вирішуватися дуже швидко, оперативно і  нестандартно. Ще 300 тисяч кубів води щодня допоміг отримати Кривому Рогу новий державний проєкт, який покриває наші потреби в питній воді, а також Апостолового, Зеленодольська і ще низки регіонів навколо Кривого Рогу.

- Які плани має місто щодо водопостачання на найближчі роки?

- Є декілька крупних інфраструктурних проєктів - заміна магістральних водопровідних мереж. Два крупних проєкти вже завершено.  Йдеться  про магістральні мережі мікрорайонів Інгульця та Північного ГЗК, Даманського разом з Веселими Тернами. На Інгульці - всі люди з водою. В Тернівському районі торік поміняли 10 км магістральної труби, в цьому ще 10 км 700 м міняємо в цьому році. У найближчі місяць-півтора ці роботи будуть завершені, таким чином питання тиску, обсягу води для тернівчан  на багато років вперед будуть вирішені.

Ми розуміємо логістику, розуміємо карту, де отримали найбільше пошкоджень внаслідок гідравлічних ударів, систематичних відключень електроенергії, атак на критичну інфраструктуру. Це район Даманського, Північного ГЗК, приватний сектор в Тернівському районі, а також п'ятий Зарічний. Мережі цих мікрорайонів зазнали найбільшої руйнації. В цьому році готуємо проєкти з заміни та повної модернізації водопровідних внутрішньоквартальних мереж.

Готуємося до наступного року, є вже перелік об'єктів, проєктів, які зараз прораховуємо. Цю практику ми продовжимо і наступного року.