Як зупинити насильство радились на форумі ментального здоров‘я у Кривому Розі

Максим Фетісов – засновник та директор ГО «Справжня надія». Вважає, час сказати тверде «Ні» домашньому насильству вже прийшов.

«Здебільшого ми працюємо з дітьми-сиротами  з 18 років і старше. Маємо навчити, виховати їх, показати приклад здорової сім‘ї, допомогти порадами. Зараз у нас мешкає 36 вихованців, але це не всі. Деякі просто щодня приходять на заняття.  Тоді ми навчаємо їх бути адаптованими, соціалізованими до суспільства, розуміти, як ставитися до інших, бо у таких людей трохи інше ставлення до соціуму», - пояснює пан Максим.

В Україні ставлення до домашнього насильства кардинально змінилось з 2017 року, коли був прийнятий відповідний закон. За ним визначили вже 5 видів  домашнього насильства: психологічне, емоційне, фінансове, сексуальне і фізичне, - розставляє акценти юристка Зоя Ліфщиць.

«Прийнято вважати, що від домашнього насильства потерпають виключно жінки. Але, на жаль, від нього страждають  чоловіки, діти і літні люди, не зважаючи на стать. В моїй практиці була ситуація, коли від домашнього насильства потерпав саме чоловік, тому що людина вирішила розірвати шлюб, а дружина була проти. Проти нього чинився психологічний тиск і нам довелося звертатись до поліції», - пояснює фахівець.

Якщо свідком домашнього насильства стає дитина, це кваліфікується, як більш серйозний вид насильства.

«На це треба  реагувати відразу: не терпіти, не думати, що особа зміниться, або я її зміню, чи ніч пройде - і вона передумає. Ні, не передумає. З цим треба боротися», - попереджає Зоя Ліфшиць.

Покарання для кривдників існує, як і відповідальність, визначена кодексом України про адміністративні порушення. Протягом 10 днів суди мають розглянути термінові приписи.

«Через суд можемо домогтися, щоб кривдник не наближався до жертви, не проживав разом з нею в одному приміщенні, навіть не спілкувався. Якщо дії вчиненого домашнього насильства підпадають під кримінальний кодекс, тоді вже йдеться  про обмеження волі. Але ці питання  й досі вирішуються складно», - розповідає фахівчиня.

Активну участь в акції «16 днів проти насильства» беруть шкільні офіцери поліції. Інспектор відділення зв‘язків з громадскістю полку патрульної поліції Вікторія Прозора – одна з них.

«Ми проводимо різноманітні тренінги,  акції за участі дітей, заняття в школах, які покликані навчити говорити насильству «Ні» і «Стоп, булінг».  Ця проблема існує нині в кожній школі і в кожному класі. За статистикою від булінгу страждають 7 з 10 дітей.  У такий спосіб кривдник  намагається самоствердитись за рахунок іншої людини, компенсувати свої недоліки. Цю проблему не мають замовчувати і вчителя», - наполягає офіцерка поліції.

Жінкам, які опинились у скруті, допомагає міжнародний проєкт «ВОНА хаб».   Найперше – вони мають стати самостійними і незалежними,  розірвати коло насильства, від якого потерпали.

«Це допомога в працевлаштуванні, навчанні, перенавчанні. Такі жінки, як правило, позбавлені засобів до існування і не можуть просто піти від насильника. Це також допомога у складанні власного резюме, проходження співбесіди, пошуків вакансії. І обов‘язково – в адаптації на робочому місці. Також це індивідуальні консультації, тренінги, семінари, інформаційні зустрічі з питань запобігання та протидії всіх видів насильства», - резюмує кар‘єрна консультантка «ВОНА хабу» Наталія Міркевич.

Учасники форуму єдині в думці – насильство – це сміття, яке обов‘язково треба виносити з дому. Інакше біда.