Йому 26, його звати Антон, і він вже понад півроку живе....на вулиці

Високий, стрункий юнак з тунелями у вухах і наплічником за спиною на перший погляд не впадає в око ні засмальцьованим виглядом, ні зашкарублою від бруду шкірою чи неголеною щетиною.

При спілкуванні хіба що вловлюєш не надто приємне, специфічне для людей вулиці, амбре.

Хлопчина-безхатько вже сім місяців поневіряється й старцює (хоча, це важко назвати старцюванням у класичному розумінні) в районі 95-го кварталу. Просить людей купити йому поїсти, не відмовляється й від грошей.

Він не схожий на типового волоцюгу, скоріше, хочеться оптимістично зазначити, що тимчасово втрапив у халепу і йому дуже потрібна допомога.

Чому опинився на вулиці, Антон розповів нашій знімальній групі.

"Мама померла давно, я жив із батьком. Але так сталося, що тато продав квартиру за борги: спочатку набрав кредитів, а потім став неплатоспроможним, і квартиру довелося продати", - каже Антон Ромінський.

За словами хлопця, батько пропрацював на місцевому заводі вальцювальником, отримав цілком достатню для життя пенсію. Якийсь час після продажу житла, вони разом з батьком за ці кошти винаймали квартиру. Але одного дня всі їхні документи вкрали. Відновити їх виявилося справою не з легких. Антон стверджує, що його тато оббивав пороги численних кабінетів, але це так нічим і не закінчилося. 

"Потім нам запропонували завітати до церкви, де нас можуть погодувати. Але нас не треба годувати, ми б хотіли відновитии свої документи", - заявляє молодий чоловік.

За твердженням Антона, родичів у Кривому Розі вони не мають, найближчі – у Нікополі, там проживає бабуся. За допомогою до неї вони не зверталися, кажуть – соромно. Тому продовжують мешкати на вулиці. Своє місце ночівлі вони організували в альтанці біля магазину Сільпо. На запитання про роботу відповідають неохоче.

"Я не довчився, з 16 років працював на важкій роботі, а зараз не працюю, - поволі оповідає юнак. - Розумієте, мене всі запитують, чому не працюю. А як відпочивати після роботи на вулиці, на лавці?"

Ми з'ясували, що прихисток двом місцевим безхатькам пропонували в комунальному Будинку нічного перебування, адже саме в цьому закладі, окрім надання ночівлі та їжі, допомагають відновити втрачені документи.

Але умови перебування у закладі не задовольнили чоловіків.

"Ми жили там днів зо 5, там самі колишні ув'язнені, страшне місце, купатись можна раз на тиждень, поголитись ніде, - пояснює Антон. - Тобто вмивальник є, але в ньому миють ноги. А тут я собі регулярно перу речі, купаюсь, ходжу до друзів, багато хто навіть віри не йме, що я на вулиці живу. Єдине, що нам з батьком потрібно, - щоб йому відновили паспорт, він зміг отримувати гроші і ми б винайняли житло"... 

Ми переконані, що ситуація набагато складніша, ніж її намагається переповісти хлопець. Тому звернулися з цією історією до міського департаменту соціальної політики виконкому. 

Наразі нам пообіцяли ретельно з*ясувати ситуацію з документами. Якщо вам небайдужа доля молодого чоловіка, стежте за нашими новинами.