З 342-м благодійним концертом завітав учора до Кривого Рогу український гурт Kozak System

Кредо фронтмену  гурту: «Сьогодні ти або в ЗСУ, або для ЗСУ. Третього не дано».

«На сьогоднішній день разом із благодійним фондом  «МХП-громаді», ми  забезпечуємо більше ніж 60 бригад ЗСУ. Це велика цифра і велика відповідальність. Ми добре розуміємо формулу великого полководця Сюнь-дзи, який сказав: «На одного воїна має працювати 10 чоловік». Ми працюємо, не покладаючи сил, і, знаєте, поки що нічого не змінилося з точки зору запитів. Можливо, хтось чекає якогось перемир'я. Але там, в зоні бойових дій, йдуть дуже потужні бої. І запити від кожної бригади не змінюються.  Тому дуже прошу всіх не розслаблятись. Поки кремль не буде зруйнований, нема сенсу навіть перепочити», - твердо говорить Іван Леньо.

Кожен, хто приходить на їхній концерт, долучається до руху спротиву, - переконані в гурті.

«У багатьох немає можливості їздити в зону бойових дій. Натомість кожен, хто приходить на наш концерт, отримує порцію і заряд справжнього українського духу, отримує безперечну правду про війну і своєю гривнею долучається до знищення ворога. Воїн – це не той, хто навчився стріляти. Воїн той, у кого в серці з'явився ворог. Ось, що має зрозуміти сьогодні українець. Сьогодні для нас будь-хто з росії, хто  переступив кордон  нашої землі – ворог. І той, хто сидить в кремлі і продовжує пропаганду на знищення українців – теж ворог», - рубає рукою повітря пан Іван.

Артисти не сумніваються і не рефлексують, а впевнено гарують на військових. Формула воєнної творчості у них до принциповості прозора. Як сенс і посилання.

«Сьогодні культура має бути з людьми. Сюнь-дзи сказав: «Армія не здатна виграти битву, війну здатен виграти народ. Жодна професійна  армія світу не змогла би протистояти численній армії росії. Тому справа захисту своєї країни – це справа захисту всіх громадян, без виключення. І кожен має знайти своє місце в цьому русі спротиву. Якщо не вмієш стріляти, вчися або подавай патрони, умовно кажучи. Культура не менш важлива складова руху опору, тому що слідом за російською мовою завжди  заїжджає російський танк. І людям це потрібно пояснювати. А краще співати такі українські пісні, щоб людей більше не тягнуло на російське, а  вони розуміли, що в нас є своє,  набагато краще. В піснях є та правда про війну, яку ми бачимо власними очима. Адже щотижня їздимо  в  зону бойових дій до тієї чи іншої бригади, передаємо дрони і залишаємось там з хлопцями і дівчатами, щоб відчувати все, що відчувають вони. Прийшовши на наш концерт, ти вийдеш однозначно небайдужим. Війна – це наука, її не варто відганяти, як надокучливу  муху. Вона прийшла, і ніхто за нас не зробить нашу роботу. А як ми її будемо робити якісно, то й світ буде допомагати», - впевнений Іван Леньо.

Без перебільшення,  всі, хто приходять на концерти Kozak System, виходять зарядженими. Не став виключенням  криворізький глядач. Фідбек  був очікувано потужним.

«Всі 341 концерт, які ми зіграли, закінчувалися оплесками на біс. Але цей «біс» не тільки нам, а українському народові, який вже четвертий рік тримає навалу орди. Ці оплески кожному воїну - і живому, і тому, хто загинув,  і хто сьогодні отримав серйозні поранення. Це буде «біс» кожному українцю, який робить все можливе і неможливе для того, щоб перемогти у цій війні».

Криворожанка  Кароліна на концерт прийшла разом із донькою. Каже, відчуває всі їх пісні серцем.

«Я дуже задоволена тим, що в такий тяжкий час вони роблять таку справу, допомагають нашим хлопцям. Щиро за це вдячна. Сподіваюся, що ми разом з ними, з їхніми піснями, дійдемо до перемоги і будемо святкувати її вже в мирній країні».

Микола – штурмовик, наразі відновлюється від важкого поранення. На фронті з 1916 року.

«Коли лежав в Рівному, я тоді неходячий був і мене збирали до купи, у відкрите вікно чую – на майданчику співають  Kozak System. Вони тоді так надихнули нас, не дали опустити руки», - хвилюючись, згадує військовий.

На його переконання, їхня музика дає поштовх і натхнення жити далі.

«Я все знаю про них. Вони дуже багато і реально допомагають. Дуже круто, що вони знаходять час і місце для воїнів взагалі. Це така взаємодія і взаємопоміч », - не стримує емоцій Микола.

А музичні герої повномасштабної війни весь вечір  тримали криворіжців в напрузі, підбадьорювали, розчулювали. Їхні  пісні  били по нервам,  вивертали  душу і давали неймовірний імпульс, щоб жити далі.