Загинув у запеклому бою. Кривий Ріг провів у останню путь Сергія Жукалюка

ЖАЛОБА

13.10.23 - 12:37

У Кривому Розі попрощалися з воїном, який поклав своє життя за свободу Донеччини. Сергій Жукалюк отримав повістку влітку, і вже у серпні почав тренування перед тим, як вирушити на передову. Відповідально, з хвилюванням, готувався до першого бою з окупантами. Але повернувся з цієї битви на щиті. Рідні, друзі, колеги досі не можуть повірити у страшну звістку. Сьогодні сильний духом криворіжець знайшов вічний спочинок у рідній землі.

5 жовтня воїн дістав смертельне поранення у Опитному на Бахмутському напрямку. У Кривому Розі на нього чекала кохана дружина та двоє синочків – 9 та 14 років. До останнього вірила у краще матуся, адже Сергій – її єдиний син.

Рідна тітка воїна Тетяна говорить крізь сльози:

«Сергійко був нашою надією та опорою. Завжди відповідав на всі прохання, яким би стомленим не був, приходив на допомогу. На дітей своїх навіть голосу ніколи не підвищив. Прекрасний чоловік і батько. Коли зник із ним зв’язок, ми телефонували, куди тільки могли… Аж тут дзвінок від сестрички. «Нашого Сергійка більше немає…» Як це прийняти?!»

Любов, хрещена мати бійця, важко добирає слова, надто гострий біль пронизує серце. Каже, він завжди був дуже щирим та чуйним, підтримував людей.

Сусідка родини Жукалюків Ганна ділиться:

«Виріс у мене на очах. Золота дитина була. Приходив допомагати. Пам’ятаю, як на Новий Рік посівав щедро, сміявся і казав: «Дивіться, не замітайте, це вам на здоров’я!» В мене душа рветься…»

8 серпня криворіжець був зарахований до лав ЗСУ. 10 серпня відсвяткував своє 38-річчя. Вірив, що наступний день народження відзначатиме у країні, що перемогла агресора. Але йому судилося доєднатися до небесного війська.

Юлія, начальниця відділу кадрів приватного підприємства «Крамар», розповіла, що колеги містянина – у великій скорботі.

«Сергій Жукалюк працював 5 років старшим комірником на нашому магазині. Був надійним товаришем, завжди підтримував своїх колег. Коли отримав повістку - відразу пішов служити. Дуже гірко, що ми втрачаємо найкращих людей…», - сказала жінка.

Сергій Олександрович, начальник виробництва підприємства «Крамар» згадує Сергія з болем:

«Це була гарна, добра людина, яка завжди могла підставити плече в будь-якій ситуації. Я пам'ятаю останній його дзвінок. Це було 3-го жовтня. Він сказав: «Післязавтра вже йду на бойове завдання. Війна скоро скінчиться». Я погодився з ним. Це був перший і останній бій Сергія…»

Линуть у небо постріли почесної варти. Схиляють голови люди. Сергія Жукалюка посмертно нагородили нагрудними знаками "За заслуги перед містом" та "Гордість Довгинцівського району".

Вічна слава, тобі, воїне Сергію, за любов до рідної землі!