Таржику, ми тебе пам'ятаємо! У Кривому Розі провели велопробіг на честь Олександра Локтєва

Наш земляк був активним учасником велосипедного руху на Криворіжжі.

«Сашко дуже любив велосипеди, велоспільноту. Він був одним із тих, хто розпочинав розвиток велоруху в Кривому Розі, - каже Анна Атаманчук, співзасновниця ГО Велокривбас. - Ми започаткували змагання з крос-кантрі у місті, він будував траси, посідав призові місця в цих змаганнях. Олександр завжди підтримував наші новітні ініціативи. Коли він пішов захищати Україну в 2015 році, ми йому допомагали, чим могли. Після великого вторгнення, Сашко знову пішов воювати і загинув, звільняючи Херсонщину. За рік по його смерті, ми вирішили зібратися і вшанувати його пам’ять. Ті хлопці, що нас захищають, мають закарбуватися у наших спогадах назавжди».

Стартував пробіг від монумента Перемога. Це символічно, кажуть байкери, бо саме тут часто розпочинався їхній велосипедний день.

Участь у пам’ятному заході взяв Володимир Семенов, переселенець з м.Гірське Луганської області.

«Мені вже 70 років, але я не покидаю свого друга – велосипед. Я прийшов підтримати цей велопробіг на честь Олександра, який поклав життя за Україну», - розповів нам чоловік.

Сумує за товаришем досвідчений велосипедист і музикант Вадим Дзюндзя.

«Олександр був один із перших, з ким я познайомився, коли тільки-но почав їздити велосипедом. Ми разом вирушали у походи. Для Олександра це був сенс життя. Він захищав нас від ворога, тож ми його пам’ятаємо і присвячуємо цей захід», - пояснює Вадим.

Серед учасників пробігу - Євген, друг і побратим полеглого воїна. Військовий прийшов у відпустку з фронту і відвідав захід у пам'ять про свого товариша. Згадує, як колись каталися разом. А потім пішли воювати... 

Велобайкери проїхали через 95-й квартал, автовокзал, Дніпровське шосе і фінішували на Західному цвинтарі, де похований їхній друг. До могили Олександра Локтєва поклали квіти, згадали його вдячним спомином.

«Будемо дякувати всім полеглим Героям за наш захист, - каже Катерина Іванова, вчителька гімназії №36. – Хочемо залучати більше людей, підтримувати велорух, бо час зараз дуже складний, тож треба триматися морально. Ця акція пов’язана зі здоровим образом життя. І хоч Олександра ми не знали, але його родину прагнемо підтримати, щоб вони бачили – ми думаємо про нього і пам’ятаємо».