"Сміливішого за нього я не зустрічав". Кривий Ріг провів у засвіти захисника Миколу Оранського

ЖАЛОБА
01.04.24 - 11:48

У Кривому Розі прощаються з загиблим бійцем Миколою Оранським. Він був нашим колегою, працював на «Рудані» оператором, заряджав усіх навколо позитивом і життєлюбством. Згодом Микола перейшов на інженерну посаду на «Громадському» телебаченні.

Він загинув 22 березня під Роботиним Запорізької області, від удару російського дрона. Йому було всього 24.

 

Батьківщину юнак пішов захищати добровільно. Служив оператором БпЛА у складі 118-ї окремої механізованої бригади. Ми запам’ятали цього хлопчину енергійним, веселим і комунікабельним, шанувальником мандрівок і активного способу життя. Таким він полюбився і друзям, і своїм колегам, і бойовим побратимам.

 

На поховання полеглого товариша приїхали військові, які служили з ним разом. У голосі дорослих чоловіків тремтять сльози...

 

«Микола - частина нашої душі. Для свого віку він був дуже сміливий. Відважнішої людини я не знав. На нього можна було покластися. Він не ставив зайвих запитань, якщо було треба – йшов у саме пекло. І роботу свою виконував як годиться. Фаховий був, багато користі приніс у нашій справі. Це була приємна людина, з якою всі знаходили спільну мову. Нам боляче, дуже боляче», - поділилися з нами побратими.

 

Оператор Євген Жулай працював з Миколою на «Громадському». Коли Оранський зібрався на війну, колеги сприйняли його рішення з повагою.

 

«Це був такий життєрадісний і веселий хлопчина. Він захоплювався музикою, грав на гітарі, їздив на різні фести. Дивлячись на нього, я б ніколи не подумав, що він піде захищати Батьківщину з такою бадьорістю й легкістю. Я зустрів його в метро і він сказав: «Я звільняюсь з телебачення і йду на війну». І промовив це аж ніби радісно. Зараз багато людей уникають служби, а Микола пішов туди легко й усвідомлено. Я потім бачив його у воєнному репортажі ТСН, він добре робив свою роботу».

 

На фронті Микола отримав нагороду "Золотий хрест" за евакуацію поранених. А незадовго до загибелі, 14 лютого, встиг одружитися, - каже його колега Олексій.

 

«Він завжди посміхався. За тиждень до загибелі приїздив до Києва у відпустку, об’їхав усіх друзів. Накатав до 3-х тисяч кілометрів - встиг з'їздити у Карпати. Ми з ним попрощалися так гарно. Я помітив, що за останній рік у нього стало менше запалу, але все одно був сповнений енергії», - журливо згадує Олексій.

 

Поховали бійця з військовими почестями на Всебратському кладовищі. Вічна пам'ять, вдячність і вшанування молодому, але надзвичайно сміливому Воїну. Легкого спочинку тобі, наш оборонцю…

 

Допомогти сім'ї Миколи можна за реквізитами: 5168 7451 3540 8687 Оранський Роман Вікторович (батько Миколи).

 

 

Фото ТРК Рудана, Громадське, 118-а ОМБр, Христина Коціра.

«Дізнавайтесь про новини міста першими! Підписуйтесь на наш Telegram!»

Читайте також: