5 років без героїв: у Кривому Розі вшанували пам’ять загиблих бійців у боях за Лисичанськ

У 2014-му році Олександр Радієвський першим сповістив мешканців Сєвєродонецька, що місто вільне.

23 липня у запеклих боях за Лисичанськ, що на Луганщині, загинули 15 українських бійців. Операція з визволення міста тривала дві доби та була вкрай важкою.

Серед загиблих – троє Нацгвардійців: командир Криворізької окремої бригади охорони громадського порядку Олександр Радієвський, який керував операцією зі звільнення міста, командир батальйону підполковник Павло Сніцар і стрілець 1-ої патрульної роти, солдат Ігор Коцяр.

«Розмовляли про майбутнє, будували деякі плани, хотіли поїхати разом відпочити після закінчення. Тому що тоді, коли звільнювали населений пункт, ми бачили, що ось фінал, завершення АТО», – розповідає командир 1-го патрульного батальйону ВЧ 3011 Андрій Радієвський.

У пам’яті рідних і близьких Ігору Коцяру завжди двадцять, як і в момент останньої розмови з мамою.

«Він так довго тоді мені про щось розповідав, просто виговорювався. Він ніколи зі мною так довго не говорив. Просто «мама, все нормально? Добре». А того вечора так довго розповідав: «Мамо, ми там були, і там». «Ви голодні?» «Ні, все добре, все добре», – згадує Світлана Коцяр.

Згадуючи Павла його дружина не стримує сліз і через п’ять років.

Українські військові звільнили Лисичанськ наступного дня. 24 липня у місті замайоріли українські прапори. А іменами загиблих визволителів у різних містах названо вулиці, встановили пам’ятні дошки. У військовій частині 3011 вшанували пам’ять бойових побратимів меморіальним заходом.